"ПАМ'ЯТЬ ГОЛОДУ, ПАМ'ЯТЬ СЕРЦЯ"

Реквієм пам'яті

жертв голодомору-геноциду

1932-1933 років в Україні

 Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.

Заплачте разом, а не наодинці.

                                                  Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,

Що мали зватись гордо — українці.

Заплачте! Затужіть! Заголосіть!

Померлі люди стогнуть з тої днини,

Й благають: українці, донесіть

Стражденний біль голодної країни.

Згадайте нас — бо ми ж колись жили.

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно.

Не мовчимо! Бо нас тепер багато!

Не мовчимо! Не дасть змовчати біль

Загублених, замучених тим катом,

Що нині лаврів пожинає хміль.

                                               Не мовчимо! Бо з нами кожен третій,

                                               Померлий в той страшний голодо

                                               Бо з нами двадцять другий, тридцять третій

                                               І в сорок шостім пережитий мор.

                                                Не мовчимо, братове українці!

                                                Ми ж так мовчали в пору ту тяжку,

                                                Бо молимося хлібові, хлібинці,

                                                 Що гірко дістається на віку.

Не мовчимо! Доволі спати, брате,

О, сестро, сльози витирай з очей.

Не мовчимо! Не можна нам мовчати,

Бо в душах зойки тих страшних ночей.