вівторок, 20 жовтня 2026 р.
середа, 30 вересня 2026 р.
четвер, 10 вересня 2026 р.
неділя, 23 серпня 2026 р.
Губляться зорі в серпневих сузір'ях,
Жменями падають в стиглу траву.
Ген, полетіли ключем в надвечір'я
Буслики білі , лишивши журбу...
Пахне полин із кадильниці Бога.
Очі закрию — така благодать.
Стелиться в осінь вузенька дорога,
Листям горіховим ранки тремтять...
Мліють аргонії в царстві квітковому,
Літо спиває медвяний нектар.
Шиють сукенки із шовку бузкового
Айстри розхристані кольору хмар...
Хтось шарудить сухоцвітом запиленим,
Мак торохтить, як пустий маракас.
Час, коли стишено й трохи знесилено
Служать на небі святий парастас...
Десь, поміж саду, зажурено крутиться
В грушах, припечених сонцем, оса.
Пижмо на ґаночку з м'ятою сушиться.
Яблука гупають. Серпень. Краса...
20.08.2025
Людмила Галінська
А вже вночі навшпиньках ходить осінь,
Помалу груші в кошика кладе,
І де-не-де деревам в довгі коси
Жовтаві стрічки згодом заплете.
Сховає сукні, що квітчасті, до підлоги -
У закутку давно забутих днів…
І буде пахнути сторінками із книги,
І травами з туманних вечорів.
І пирогами… з ноткою ванілі,
Що жовтим човником у захід попливуть
І будуть гріти вечорами тіло,
А потім втомлено і солодко заснуть…
А осінь зорепадом буде мліти,
Залишить серпня відблиски на дні,
Які захочеться до краплі всі допити,
Щоб зберегти цей серпень у собі.
Автор Аліна Войтенко
пʼятниця, 14 серпня 2026 р.
Мости в небо
А поштової скриньки на небі немає…
Але я точно знаю: над хмарами - ти.
Осінь листя з дерев уже вкотре скидає.
Може, вітер тобі прочитає листи?
Що пишу? Про життя, що вирує навколо.
Дивно так: все це є, а тебе вже нема.
Пори року продовжують бігти по колу.
Зараз осінь яскрава, а далі – зима.
Я все думаю: нащо тобі про все знати:
Про війну, що триває, про ночі та дні.
Але поки продовжую я це писати,
То, здається, ти поруч. Так легше мені.
Мені легше. Так… Як справляються люди
З отим болем, що серце з собою несе.
Як збагнути: тебе вже ніколи не буде.
І це слово – «ніколи» - страшніше за все.
Тож, рятую себе і пишу все, що знаю.
І рядками будую до неба мости.
Так, поштової скриньки на небі немає.
Але ти все одно всі читаєш листи.
© Світлана Чернишова