Цитатна характеристика "Сорочинський ярмарок"

автор: Shkodnitsa186

NotebookLM для підготовки до уроків: працюємо з програмами, підручниками та власними матеріалами

Порівняння кількості звуків і букв.

автор: Rist

Співвідношення звуків і букв

автор: Ladyelenika

Співвідношення звуків і букв

автор: Anastasiya????????

Анаграми "Гобсек"

автор: Nadjaliebe85

"Кайдашева сім'я"

автор: Goloboku

"Кайдашева сім'я"

автор: Malincakyk

"Кайдашева сім'я"

автор: Taniashabelnik

Оноре де Бальзак-Гобсек (аудіокнига українською)

 

 

ДЯКУЮ БОГУ ЗА ОСІНЬ

Я дякую Богу за

ще одну осінь,

За стрічку сріблясту

в моєму волоссі,

За стоптані туфлі,

за зношені плáття,

За жменьку золи

із кохання багаття.

За вéсну, що вже

недосяжно-далека,

За літо, що в ирій

поніс вже лелека,

За душу, якій ще

не віриться й досі,

Що вогники айстр вже

запалюють осінь.

Змолочене жито

і зібрана гречка,

Хитається буднів

похмурих вервечка.

Між тиском та кавою

йде суперечка,

І вже в косметичці —

рецепти й аптечка.

На пару з безсонням

частішають ночі

І без причини —

заплакані очі,

Уже не зозуля —

сорока скрекоче,

А вперта душа в осінь

вірить не хоче.

А вперта душа

заблудилась у літі,

Де спів солов'я і

веселка в блакиті,

Де щастя п'янке й міцно

з'єднані руки,

Де серце не знає

ще болю розлуки.

Блукає душа моя

в юності й досі.

Гукаю — крик губиться

в різноголоссі...

З сріблястою стрічкою

смутку в волоссі

Іду зустрічати життя

свого Осінь...

Холóдить роса ноги

стомлені, босі.

Я дякую Богу...

За Літо...

За Осінь...

© Ольга Грейнер Савич

 

Губляться зорі в серпневих сузір'ях,

Жменями падають в стиглу траву.

Ген, полетіли ключем в надвечір'я 

Буслики білі , лишивши журбу...

Пахне полин із кадильниці Бога.

Очі закрию — така благодать.

Стелиться в осінь вузенька дорога,

Листям горіховим ранки тремтять...

Мліють аргонії в царстві квітковому,

Літо спиває медвяний нектар.

Шиють сукенки із шовку бузкового

Айстри розхристані кольору хмар...

Хтось шарудить сухоцвітом запиленим,

Мак торохтить, як пустий маракас.

Час, коли стишено й трохи знесилено

Служать на небі святий парастас...

Десь, поміж саду, зажурено крутиться

В грушах, припечених сонцем, оса.

Пижмо на ґаночку з м'ятою сушиться.

Яблука гупають. Серпень. Краса...

20.08.2025

Людмила Галінська 

 

А вже вночі навшпиньках ходить осінь,

Помалу груші в кошика кладе,

І де-не-де деревам в довгі коси

Жовтаві стрічки згодом заплете.

Сховає сукні, що квітчасті, до підлоги -

У закутку давно забутих днів…

І буде пахнути сторінками із книги,

І травами з туманних вечорів.

І пирогами… з ноткою ванілі,

Що жовтим човником у захід попливуть

І будуть гріти вечорами тіло,

А потім втомлено і солодко заснуть…

А осінь зорепадом буде мліти,

Залишить серпня відблиски на дні,

Які захочеться до краплі всі допити,

Щоб зберегти цей серпень у собі.

Автор Аліна Войтенко

 

Мости в небо 

А поштової скриньки на небі немає…

Але я точно знаю: над хмарами - ти.

Осінь листя з дерев уже вкотре скидає.

Може, вітер тобі прочитає листи?

Що пишу? Про життя, що вирує навколо.

Дивно так: все це є, а тебе вже нема. 

Пори року продовжують бігти по колу. 

Зараз осінь яскрава, а далі – зима.

Я все думаю: нащо тобі про все знати:

Про війну, що триває, про ночі та дні.

Але поки продовжую я це писати,

То, здається, ти поруч. Так легше мені.

Мені легше. Так… Як справляються люди

З отим болем, що серце з собою несе.

Як збагнути: тебе вже ніколи не буде.

І це слово – «ніколи» - страшніше за все.

Тож, рятую себе і пишу все, що знаю.

І рядками будую до неба мости.

Так, поштової скриньки на небі немає.

Але ти все одно всі читаєш листи.

© Світлана Чернишова

 І бýло літо...  Відходив Липень,

білявий красень з пшеничним чубом.

І сіяв спеку, укравши кисень,

сушив на шкварку зіллЯ над Бугом.

Пахніло медом. Крутились оси,

тягали літо собі до хати.

Мочили мавки у Бузі коси,

хотіли Липня собі забрати...

Висіло сонце, важке й гаряче,

пекло оладки старим женцям.

Стогнали трави і нетерпляче

ховали літо то тут, то там...

Відходив Липень. Лишав тривоги.

Кагором в гронах міцніла Осінь...

Стелив рум'янком стежкú й пороги

шляхетний Серпень, так повелося...

Ще бýло літо...

Людмила Галінська

 

...І жатимемо, кожен, що посіяв...

Яке зерно у борозенки клав...

Хтось з остюками сипав, хтось провіяв...

Хтось по зернині клав, хтось поспішав.

Хто як кохав свою пшеничну ниву...

Такий тому і буде коровай...

Не дбав про неї, то пожнеш кропИву...

Не сподівайсь на щедрий урожай.

Колотимуться остюки колючі...

Змішавшись з недоглянутим зерном...

Плодитимуться стебла ті жалючі...

Вкриватимуть всю ниву бур'яном.

Люби життя... Люби себе у ньому...

Слідкуй за станом власної душі...

Зерно вкладай, не пхай брудну солому...

Не продавайся бісу за гроші.

Не пий води з брудної каламуті...

Будь вищим від ненАвисті і зла...

Не заливай у своє серце люті...

Плекай добро, щоб нивка зацвіла.

Не поспішай, в куток сапу ховати...

Виполюй його, кожен день сапай...

Не втомлюйсь свою душу рятувати...

Поли щодня... Поли... Не запускай.

Бо підросте, розплодиться коріння...

Заб'є, задушить ніжні колоски..

Замість добра, зросте в душі каміння...

Половою наповняться миски.

І гірко буде все оте ковтати...

Бо не помелять збіжжя вітряки...

Щоб чистий хлібчик, на столі всім мати...

Слідкуй, щоб не попали остюки.

        Автор: ГАЛИНА МОМОТ

У чи В? І чи Й? Милозвучність української мови: для НМТ і не лише

Чергування

автор: Dkmiliienko

Чергування у/в

Іншомовні відповідники