Не послухали, Тарасе, 

ми твого повчання -

А ні слів твоїх правдивих,

Ні твого мовчання.

Не почули, не уздріли

Змію коло серця,

Що улесливо шипіла

Про радість братерства.

Кобзаря на пам'ять знали

Та не зрозуміли -

Ворога у власній хаті

Всі віки терпіли.

Щиро братом називали,

Руку подавали…

Вовк вівцею прикидався,

А ми й не впізнали.

Вже тепер злетіла шкура,

Вже ролі не грає,

Вже сирена, мов бандура,

На весь світ ридає.

Замість круків бʼють Шахеди,

Кров козацьку точать.

"Рус&кий мір", в розбиті села

Танками волочать.

Так шкодА, що ми Тарасе,

Лиш тепер прозріли...

Коли зброю всю роздали

Та босі лишились.

Як ракети прилітають

Лишають руїни.

Лиш тепер ми пожаліли

СВОЮ Україну.

Алла Василишин

09.03.2026

 

Ну, добрий день, весна,

Моя рожева квітко.

Вже річечка без дна,

Вже на вербичці свитка.

Вже голуби летять,

Не "падають" під ноги.

Вже божа благодать

Освячує пороги.

І дощик, як сльоза,

Завмер на мокрій гілці.

І в березі лоза

Вже грає на сопілці.

Все всюди ожива -

І мертве, і недуже.

І вже стара сова

Із вишні жолоб струже.

І падає туман.

Тумане мій, тумане.

Сочиться кров із ран

На полечко весняне.

Болить зимова мла.

Ніяк нас не покине.

Далеко до села,

Де небо тополине.

Далеко до батьків,

До пролісків весняних,

До міцних сволоків

І вікон дерев'яних.

Ще хочеться пожить

У розкоші з любові.

Ще хочеться садить

Тюльпани кольорові.

А час літа несе

За верби, за тополі.

Під ложечкою ссе,

І болі, всюди болі.

Прожито три біди,

Залишилася п"ята.

Твої й мої сліди

І я на них розп'ята...

Галина Потопляк.

Олесь Гончар «Модри Камень». Переказ та аналіз твору.

Однорідні й неоднорідні означення

Леся Українка — потужний духовний світоч

 

Твій голос в пісні нашій, в нашому житті,
Твоя зоря цвіте над рідним краєм,
Так! Ти жива! Ти будеш вічно жити!
Ти в серці маєш те, що не вмирає.

https://drive.google.com/file/d/1C9eC7rg_72eti5fHs5Ueu5998tyf9HG9/view?usp=sharing

 

Цей лютий люто притиснув до дна

і запускає пазурі в печінку.

Зима – це просто. Просто, ця зима – 

немолода і некрасива жінка.

 

На піку слави входить у піке,

скидає плани і рахує кроки.

А те, що час минає, – то таке...

Бо до зими ще більше як пів року.

А щось болить – між ребер, чи у снах,

чи між рядків – над прірвою у житі...

Бо то весна. Уже за п'ять весна. 

Ще жити й жити! А чого б не жити?

#ольга_криштопа

 

🇺🇦 

МОВО...

У вогнях перехресних, Рідна, дихай!  

Не затиха́й!

Вони цілять у тебе, у нього, у мене...

Нехай...

Падають стіни — не передвічні неба

спору‌‌ди...

Як будеш ТИ – будуть живими і думи, 

і люди. 

Відповідай і запитуй, смійся... 

від болю кричи...

Лайся, звіщай чи базікай... тільки (прошу́) 

не мовчи...

Щедротно сійся, Рідна, вийся... 

гори, гори...

Більше не бійся! 

Не бійся роздвоєних душ! 

Говори!

Мужньо стирай – не маскуй старі наболілі 

рани – 

колоті, різані, стріляні –  

в стані важкої нірвани.

Струмом заведений час для офір –  вже давно 

не казка...

Дух переведений... 

Дихай! 

Живи! 

Будь! 

Будь ласка!

Любов Уманська 

Олександр Довженко. Зачарована Десна. Переказ твору.

ФОРТЕЦЯ ХАДЖИБЕЙ

 

 

Тримаймося, подружки, менше сліз,

Менше тривоги, хоч вона щоденна.

Вже китички звисають із беріз,

Вже річечка не мілка - здоровенна.

Йде до весни, уже проснувся лан.

Хоч лютий, та часник вже на "два пальці".

Вже плуг готує дядечко Степан,

А тітонька пече млинці на смальці.

А сонечко вилазить на грудок

І звідти світить і леваду гріє.

Поволі просинається садок

І з кожним днем все більше зеленіє.

Тримаймося за кущик, за стіну.

Подруженьки, тримаймось хоч несила.

Хоч діток забирають на війну

І за селом знов свіжая могила.

І дрони, літаки, і сто ракет.

Щоденна битва за дніпровські хвилі.

Та вже шпаки злітають із штахет,

Та вже дві яблуньки і грушечка при силі.

І ми не впадемо у прірву темних сил,

Поборемо атаки всі панічні.

Посадимо квітки біля могил,

Залишимо усі печалі в січні.

І підемо трудитись - це ж святе.

І підемо ми до землі святої.

І будемо молитись за дітей,

За хлопчиків, вони у нас герої.

Ми вистоїмо в цей трагічний час.

Ми все здолаєм, навіть біль і тугу.

Прийде ще перемога і до нас.

Розквітне від Айдару і до Бугу.

І буде знов весна, і лиш весна.

Тримаймося за рученьки, дівчата.

Закінчиться, закінчиться війна.

Закінчиться колись вона проклята.

Галина Потопляк

Однорідні члени речення

Однорідні члени речення (групи)

Однорідні члени речення . Розділові знаки при них

Розділові знаки при однорідних членах речення

СПР

СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ

Слова іншомовного походження

Наголоси

Фразеологізми

І. Фаріон про Олександра Довженка — засновника "Поетичного кіно" | Велич особистості