пʼятниця, 1 травня 2026 р.
Як у тому світі, як у тому часі
Всі жили бідненько - серп, граблі, коса.
І стояли верби у зеленій рясі.
І весна буяла, не весна - краса.
Ще лежали шпульки, гребінь, веретено.
Пряла баба нитки, нитки золоті.
І було то сіро, то кругом черлено,
І Псалтир читали горлиці святі.
Дух стояв побожний в церкві і у хаті.
Паска, Трійця, Спаса. Господи спаси.
І вітри летіли буйні і крилаті,
І було скрізь повно божої краси.
Грілись біля грубки, мерзли і тулились
Братик до сестрички. Полик і рядно.
Діти боязливо на "святих" дивились,
А "святі" з ікони зирили в вікно.
В хаті пахло димом, вовною з куделі,
Тютюном і хлібом, пахло чебрецем.
А на свято пахло від батечка хмелем,
Ну а від матусі свяченим яйцем.
Чи були щасливі, чи були здорові?
Хто тепер розкаже. Певно, не були.
Тихо розмовляли, лаялись "на мові"
І на всі чотири.. яблуні цвіли...
Ось такі романи про колишні зими.
Про благенькі свитки пишуться вірші.
І ми десь далеко, і ми поруч з ними
Тулимо бентежні весни до душі...
Галина Потопляк.
середа, 29 квітня 2026 р.
субота, 25 квітня 2026 р.
Підписатися на:
Дописи (Atom)