Ну, добрий день, весна,
Моя рожева квітко.
Вже річечка без дна,
Вже на вербичці свитка.
Вже голуби летять,
Не "падають" під ноги.
Вже божа благодать
Освячує пороги.
І дощик, як сльоза,
Завмер на мокрій гілці.
І в березі лоза
Вже грає на сопілці.
Все всюди ожива -
І мертве, і недуже.
І вже стара сова
Із вишні жолоб струже.
І падає туман.
Тумане мій, тумане.
Сочиться кров із ран
На полечко весняне.
Болить зимова мла.
Ніяк нас не покине.
Далеко до села,
Де небо тополине.
Далеко до батьків,
До пролісків весняних,
До міцних сволоків
І вікон дерев'яних.
Ще хочеться пожить
У розкоші з любові.
Ще хочеться садить
Тюльпани кольорові.
А час літа несе
За верби, за тополі.
Під ложечкою ссе,
І болі, всюди болі.
Прожито три біди,
Залишилася п"ята.
Твої й мої сліди
І я на них розп'ята...
Галина Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар