Оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти 5-6(7) класів НУШ згідно із чинним законодавством

Григір Тютюнник "Климко"

Правопис не з дієприслівниками

Дієприслівник.

 

 

Летять роки, мов чайки білокрилі, 

І за собою заметуть сліди. 

Когось ми втратили, когось не долюбили, 

А може й десь звернули не туди.  

Роки летять, так швидко й невблаганно, 

І вже назад немає вороття. 

Не кожен з нас в житті є бездоганним, 

Не в кожного щасливий шлях життя.  

І хоч, як швидко, пролітають роки, 

І хоч багато ми зазнали втрат. 

Хтось нам на зустріч робить перші кроки, 

Хтось добрим другом є, неначе брат.  

Хтось сміючись в лице нам робить шкоду, 

Хтось брудом лиє упродовж життя. 

Таких людей, направду, дуже шкода, 

Бо в них не буде світле майбуття.  

Тож дорожімо тим, хто нас цінує, 

Хто запитає: "як твій день минув", 

Хто в хмурий день усмішку намалює, 

Хто руку допомоги протягнув.  

Роки летять, мов чайки білокрилі, 

Крилом затулять сонце, так буває, 

А ми тримаємося впевнено на хвилі, 

Коли підтримку рідних відчуваєм!  

Христина Сидор-Ровецька. 

Летять роки, мов цвіту пелюстки,

На зміну дню приходить надвечір'я...

Мудрішають і мрії, і думки,

Милішає, у спориші, подвір'я...

Цвіте біленько в косах сивина,

У голові барометр оселився,

А тут ще клята бісова війна

Марнує нерви й час, що залишився.

Я Богу вдячна, що я ще живу,

Збираю врожаї й слова у ві'рші...

Топчу' стежину і на ній - траву,

Шепочу: ,,Господи, аби не гірше".

Мені себе не шкода і не жаль,

Я за дітей Всевишнього благаю:

,,Пошли їм чисту й мирну синю даль,

Вділи на долю хоч краєчок раю.

Щоби зазнали щастя на землі

І щоб любов постукала у серце...

Щоб діточки родилися малі,

Щоби достатком повнилось відерце...

Дай миру, Боже, цій святій землі,

Верни живим додому дітям тата,

Всім матерям віддай живих синів,

Що зараз обіймають автомата.

Прости нас, милий Боже, за гріхи,

Бо на землі святих давно немає,

Пошли усім, хто сіє - колоски,

Діждатись дай усім, хто десь чекає...

Над людом зглянься, відведи біду,

Дай злагоди і розуму народу,

Дай плоду всім деревам у саду,

Пошли всім - хліб, і сіль, і чисту воду..."

    Людмила Муріна

Не з іменниками

 

 Дай, Боже, пережити цю війну,

Не впасти духом, не зламатись.

Дай, Боже, не пізнати чужину,

У ріднім домі миру дочекатись.

Дай, Боже, лиш надійне укриття,

Від куль ворожих і ракет у небі.

Дай, Боже, зберегти своє життя,

Щоб іншим помагати у потребі.

Дай, Боже, сили, витримки подай.

І щоб зневіра потайки не кралась.

Дай, Боже, захистити рідний край,

Щоб наші діти жити тут зостались.

Дай, Боже, світлої надії на добро,

І на Твою одвічну справедливість.

Прийде кінець, розвіється все зло

І зійде на Вкраїну Божа милість.

Наталія Кішовар (Черній)

НЕ з дієприслівниками

Жуль Верн

Жуль Верн " П'ятнадцятирічний капітан".

"П'ятнадцятирічний капітан"

Рід іменників, що не змінюються

Відмінювання іменників

Закінчення іменників чоловічого роду ІІ відміни в родовому відмінку однини.

Рід іменників.

Доконаний та недоконаний вид дієприслівника

Не з дієприслівниками

Упіймай дієприслівник.

Творення дієприслівників.

 

Добрий ранок, українці!

Прошу вас, тримаймось!

І хоч ворог підлий , лютий..

Ми усі єднаймось.

Не сварімся без причини,

Бо він лиш радіє,

І про нашу Україну,

Вже давненько мріє.

Не все добре в кожній хаті,

Бо ми грішні люди..

Так і в світі не все добре,

Мінуси є всюди 

І в Німеччині і в Польщі,

В Греці у Штатах,

Але рідну батьківщину,

Треба рятувати.

Тож гуртуймось, українці!

Так як на початку,

Помагаймо всі взаємно,

Й буде все в порядку,

Ця істота піде в пекло,

Там її чекають!

Українці не здаються,

А перемагають!

.

І "Калина"залунає,

Заростуть руїни,

Витре сльози ,

Усміхнеться...

Моя Україна.

Світлана Дубницька.

 

Живемо від тривоги до тривоги,

Від вильоту й посадки Ту чи Су...

Стоїть зима, болять у бабці ноги

І вітер чеше вишеньці косу.

І сніг з морозом робить ожеледу.

І ніч збирає жменями зірки.

О, як багато по дорогах леду,

Як голосно викрикують круки.

Як сиро на душі, як метушливо.

Нервовий ритм пронизує життя.

То біло у природі, то вже сиво,

То скарби світу, то уже сміття.

Живемо від "відбою" до "відбою".

Між ними вічність, може навіть дві.

Біля іконки повна кварта лою,

А потім перекличка - всі живі?

Чи всі живі, чи дітки всі у шапці.

Триває пауза аж до наступних Ту.

І хтось тихенько обуває капці

І йде крізь дим у сіру пустоту.

В свою буденність входить поступово.

А потім чай, чи кава, чи вода...

Давно в нас сіро, сиво, несвятково

І бабця в свому ліжечку бліда.

І тітка, і товаришка, й небога

Вдивляються в зимовий небокрай.

І знову ця загрозлива "тривога"

Тримає курс на рідний серцю край.

Г.Потопляк.

 Одного разу той, хто причинив вам зло,

Буде просити вас про допомогу.

І ви, хай як там боляче би не було,

Прийдете цій людині на підмогу.

Не встромите у відповідь ножа,

Не скажете: ''А так тобі і треба!",

Бо ви - не він, хоч та біда й чужа,

Ви допоможете, на це є воля з неба!

Таке буває не лише в кіно,

Тож кожен з вас хай буде обережний!

Це, як закон, відомий всім давно:

Хто заподіяв зло, буде від вас залежний!

Людмила Степанишена

 

Якщо спіткала вас в житті біда,

Або зненацька горе навалилось, - 

Я знаю, дуже важко і шкода,

Але життя на цьому не спинилось!

Моліть у Бога захисту і сил,

Він чує всіх, прийде на допомогу!

Як дав життя, то не позбавить крил,

Розділить з вами будь-яку тривогу!

Не падайте у відчай, вихід є,

Хай, навіть, час пройде, хай і не зразу!

Як в серці Бог, то ми ТАКЕ витримуєм,

Що і не снилось у страшному сні ні разу!

© Людмила Степанишена

 

Хай чорним буде тільки шоколад,

і сукня від Коко мініатюрна,

мускатний, закарпатський виноград,

і ноти на сходинках для ноктюрну.

Хай чорною буде ранкова кава,

і дрібка перцю серед інших спецій,

ще чорним золотом у перламутрі - кав’яр,

що в Римі цінували вже, до речі.

Хай чорним відливає стиглий мак,

ожина чорна в кошику, духмяна,

хай вранці вам співає чорний шпак,

новин вам  добрих з чорного екрану.

Хай чорним буде добрий чай у чашці,

ще чорний хліб на таці, з коріандром,

і пиво крафтове на вихідні у пляшці,

а ще…каблучка з чорним діамантом.

Хай чорним буде тільки шоколад….

Леся Дмитерко

 Живемо від тривоги до тривоги,

Від вильоту й посадки Ту чи Су...

Стоїть зима, болять у бабці ноги

І вітер чеше вишеньці косу.

І сніг з морозом робить ожеледу.

І ніч збирає жменями зірки.

О, як багато по дорогах леду,

Як голосно викрикують круки.

Як сиро на душі, як метушливо.

Нервовий ритм пронизує життя.

То біло у природі, то вже сиво,

То скарби світу, то уже сміття.

Живемо від "відбою" до "відбою".

Між ними вічність, може навіть дві.

Біля іконки повна кварта лою,

А потім перекличка - всі живі?

Чи всі живі, чи дітки всі у шапці.

Триває пауза аж до наступних Ту.

І хтось тихенько обуває капці

І йде крізь дим у сіру пустоту.

В свою буденність входить поступово.

А потім чай, чи кава, чи вода...

Давно в нас сіро, сиво, несвятково

І бабця в свому ліжечку бліда.

І тітка, і товаришка, й небога

Вдивляються в зимовий небокрай.

І знову ця загрозлива "тривога"

Тримає курс на рідний серцю край.

Г.Потопляк.

 

Всім людям, з ким звело мене життя,

Я хочу щиро дякую сказати!

За ті усі моменти й почуття,

Що довелось мені від них зазнати.

Одним - за допомогу і підтримку

В складні години і важкі часи.

А іншим, що знайшли мені хвилинку.

Були й такі, - що хОч у них, проси.

Я деяких, життя за приклад брала,

Ще дехто добрий дав мені урок.

Від ворогів - сильнішою ставала,

А хтось допомагав зробити крок.

Є і такі, що хочу дякую сказати,

Лише за те, що просто в світі є,

Без них життя свого не смію уявляти,

Бо це любов, надія і тепло моє!

© Людмила Степанишена

 

Помоліться за хлопців на Сході.

Йде зима,замітає дороги.

Дай їм Боже,щоби не голодні,

І не мерзли так сильно у ноги.

Попросіть ви у Господа Бога.

Щоби кава гаряча в горнятку..

Щоби сильних морозів не було,

І здоров"я хоч трішки в порядку.

Ми у хаті,у спокої й тиші.

Лиш тому,що солдати тримають...

Наше небо,все вище і вище!

Терпнуть руки,вони не впускають.

І шкарпетки не гріють тепленькі.

І буває,що ніг вже не чують.

А вони ще такі молоденькі.

Та державу так вірно пильнують.

Ми всі маєм дітей та родину..

Як про них ми піклуємось вдома..

А там також чиясь є дитина.

І давно вже забула про втому.

Як же мокро в окопах і страшно.

Та не знаєш чи завтра настане.

Та не кажуть батькам,що їм важко..

І болять зарубцьовані рани..

Поважайте ви,люди,солдатів!

Вони в пеклі страшнім побували.

І голодні ,і спраглі,і хворі.

Але зброї із рук не впускали..

Ми спокійно чекаємо свята.

А їм свято...щоби перебути!

Помоліться за них,українці.

І не треба у небо....салютів.

Світлана Дубницька

Граматична помилка. Дієприслівниковий зворот. Розділові знаки при дієприслівниковому звороті

Дієприслівниковий зворот

Відокремлені члени речення.

Дієприслівниковий зворот.

 

 ... Не виправдовуйся...

Якщо нема вини...

Розставить час все по своїх полицях...

Минуться дні холодної зими...

З під масок істина проявиться на лицях.

... Не виправдовуйся...

Даремно не кричи...

Тебе ніхто в двобої не почує...

Зрахуй  до десяти й мовчи... Мовчи...

Повір мені, тебе це урятує.

... Не виправдовуйся...

Час кращий з лікарів..

Перехворій, і стань в стократ мудріша...

Не намагайсь передзвонити дзвонарів...

Ти всеодно не станеш голосніша.

... Не виправдовуся...

Хай вихолоне злість...

Холодний мозок - мудрості порадник...

У запалі, твій гнів, тебе ж і з'їсть...

Твій гнів - тобі не друг, він є твій зрадник.

... Не виправдовуся...

Галина Момот (06.01.2024.)

 

Ми рани твої залікуємо,

Ти тільки, Україно, живи.

Зруйноване все - відбудуємо,

І знову цвістимуть сади.

Кожнісіньку ранку болючу

Закриєм своєю любов'ю.

Зітремо всі сльози пекучі,

Ми в щасті і в горі з тобою.

Не плач, бо кожна сльозина

У серці віддається журбою.

Не плач, моя Україно,

Тобі болить, як ніколи...

Стоїш, вся поранена мати,

Пошматована звіром жорстоким.

Та їм нас усіх не здолати,

Бо Ти - то є символ свободи.

... Всі шрами твої залікуємо,

Загоїмо руки, коліна...

Ті рани сльозами омиємо,

Щоб ти лиш жила, Україно...

Марина Семйоник

 

А ми прорвемся!

Ворогам на зло!

Ми проростем,

Зернинкою в руїнах!

Хоч із "сусідом"

нам не повезло..

Та найсильніша в світі,

Україна!

Поміж тривог,

Ми пишемо вірші,

І хліб святий,

В пекарнях випікаєм,

І все ми робим,

Щиро від душі!

Бо доброту,

Ми в генах зберігаєм.

От Рік Новий,

Гортає календар..

Горять свічки,

По цілій Україні,

Та дав Господь,

Безцінний з неба дар!

Ніколи ми не впадем,

На коліна!!

Ти бачиш світе,

Крихітна земля!

Зруйнована,згвалтована,

Убита!

Але не пустим,

Ката-мос..ля!

Не буде тут порядків,

Заводити!

То ж побажайте нам,

Перемогти!

Бо бачите ті злочини,

Народи!

Ми йдемо всі,

До спільної мети,

Щоб щезли із планети,

Ті "уроди"!

А ще здоров"я світе,

Побажай!

І в тім бажанні,

Дай нам допомогу!

Сльозами плаче,

Український край,

Та віримо,

Так свято в перемогу!

Коли весь світ,

Шампанського наллє,

Бажання загадає,

В цю хвилину,

Згадайте...

Що ро..я клята б'є,

Таку красиву, мирну,

Україну....

Світлана Д.

 

Не треба нам свят..

Я проти ялинки!

Я проти забав!

Сьогодні Ангелик Романа,

Забрав..

А вчора Івана,

Дрогобич зустрів..

Контузії,міни,

А вам до столів??

Вам треба тут шоу?

Вас гроші печуть?

Дивіться вже знову,

Везуть і везуть!

Збираєм на дрони,

Ведемо ефір.

Як пустять на Сході,

Відчуєте "мір"!

Вам треба салютів?

Вам радісно тут?!

А ще ідіоти бруківку,

Кладуть!

Щоб їхали танки?

Такий в вас прогноз?

Країно,ти хвора?

Чи в тебе психоз?

Прокиньтеся,люди!

В країні війна!!

Я вірю..що всіх ,

Не чіпає вона..

Як будете вдома,

Сідать за столи.

То хоч не забудьте,

Що там десь вони..

В морози страшні,

В хуртовини пекучі..

Ви знаєте,люди,

Нікого не мучить?

Задумайтесь,прошу,

Ну хоч би на мить,

Ви п"єте шампанське,

А хлопець стоїть..

Йому двадцять років,

Він хоче додому,

Злипаються очі,

Долає десь втома..

І стрічку гортає,

Де радість від свят..

Примерз до броні,

Той старий автомат.

Тому пам"ятайте!

Що стіл почекає!

А "мір"той рашиський,

Життя забирає..

Донатьте на дрони,

Не треба нам свят..

Сьогодні вже знову..

З Одеси..солдат.

Світлана Д.

 

І там є певне, Вася ,в Соледарі,

І в Бахмуті є також Василі,

Та пробиває сонце поміж змари,

Вітає Господь хлопців на "нулі"

Вітає з іменинами солдатів,

Ангеликів Всевишній подає,.

І заряджає знову автомати,

Та з ними у окопах він жиє..

А небо чисте проситься і плаче,

Від вибухів вже душиться страшних,

І кат рашиський Господа не бачить..

Бо що тим окупантам до святих..

А Україна Василя вітає...

Хлопчину,що молився в бліндажі ,

Він разом з Богом небо нам тримає!

Вітає його щиро,від душі....