А що у мами на віконці?

Що за принади в тім вікні.

Там осінь, літо, злива, сонце.

Садок всміхається мені.

Там кущ калини, кущ малини

І блиск зимових хуртовин.

Там лан пшеничний України

З коштовних, жовтих намистин.

А що весною, що на Спаса,

Що на Купала, що тоді?

Там літо скаче наголяса

Горобчик скаче по воді.

В вікні два яблука, три грушки,

І бджілка мед бере з квіток.

Там небо біле, як подушка,

І під айвою холодок.

А ще мурашка там на рамі.

А на фіранці блиск зорі.

Віконце посміхалось мамі,

Тепер всміхається мені.

На ньому горщики з алоє,

Букетик маку, маків цвіт.

В тому вікні нас завжди двоє -

Я і навпроти Божий світ!

І я іду до нього боса

По стежці, травах, по стерні.

І мати з кожного покоса,

З вікна всміхається мені...

Галина Потопляк

15.06.25

 вчителі важливі 

 

Прийшла до мене доля на розмову,

Постукала у двері. Я впустила.

Давалося їй важко кожне слово,

Але вона, усе ж, заговорила.

Поглянула у очі несміливо:

«Я тут була неподалік, гуляла...

Прийшла спитатися, чи ти щаслива?

Можливо, щось тобі не вистачало?

Чи не тримаєш ти, якусь образу?

За все, що я даю тобі від Бога.

Лише скажи - я все зміню, одразу!

Можливо заважка твоя дорога?»

А й дійсно, шлях мій був такий тернистий,

І не один я раз на ньому впала,

З баюрами, а часом каменистий...

Боліло, плакала... але вставала.

Навчилася обходить гострі скелі,

Коліна биті - щастям замотала,

І ями й калабані невеселі

Я мудрістю й прощенням засипала.

Мій шлях подарував мені терпіння,

Навчив життя любити й цінувати

Образи не збирати, мов каміння,

І все погане з вітром відпускати

Все пригадала, подивилась в небо

І відповідь тепер напевно знаю

Не хочу долі іншої, не треба...

Я вдячна Богові за все, що маю.

Алла Василишин