Проєкт Закону" Про повну загальну середню освіту"

Григорій Сковорода

Про дружбу

Наголос

BRAVE NEW WORD

кожен сам по собі всесвіт
кожен сам для себе світ
дні-і-ночі зими-весни
і насущні сіль і хліб 
кожен сам для себе космос
сам собі і чорт і бог
звести двох богів непросто
затісний їм світ для двох
і безмежні дві безодні 
не знаходять спільних меж
б'ються демони підводні
і підземні б'ються теж
і в повітрі дві харизми
жарять просто навідмаш
а внизу горить вітчизна
під юрби бадьорий марш
кожен сам для себе всесвіт
сват і брат і психіатр
лісом йде любов у безвість
догорає світ-театр
і згортаються сферичні
нарцисичні небеса
і регоче істерично
ненароджена краса

      Юр Іздрик

Народе мій

Народе мій, моя печаль і гордість,
Народе древній, як сама земля,
За сотні літ, не раз ворожі орди,
Твої топтали визрілі поля.

Нащадки аріїв, далеких предків наших,
За себе ми уміли постоять,
Супроти ворога, всі одностайно ставши-
Завжди могли, гуртОм, його здолать!

Сьогоднi дзвони били ,,благовіст,,...
Бо цього дня, тому багато рОків
Хрестився Київ , першим серед міст
Зробивши в православ'я перші кроки.

Та пам'ятає Київська земля
Скажу це все, лише для паралелі -
Ще не бУло Москви, не то Кремля,
Як ми, в Дніпровській хрещені купЕлі!

Подумайте, чи ж личить же тепер,
Попам московським цілувати руку,
Які закликали на нашу землю смерть!
Самі подумайте і закажіть онуку!

                         Еміль Дубров

Не зраджуй мрію....

Частини мови

Як продовжити молодість))
1. Купіть велосипед.
2. Закохайтесь. Ніщо так не дисциплінує тіло, як бажання подобатися.
3. Худніть. З віком перед людиною стоїть неминучий вибір - лице або тіло. Тримати тіло в формі можливо, лице - ні, принаймні без пластичної хірургії або косметології.
4. Не їжте після семи вечора.
5. Не заздріть і не брешіть!
6. Спіть не менше восьми годин (за винятком випадків, зазначених у пункті 13).
7. Витрачайте гроші легко і весело. Робити накопичення - така сама ознака старості, як волосся у вухах ..
8. Відпочивайте. Мінімум два рази на рік.
9. Будьте допитливі. Людина, яку цікавить тільки своя особа, скоро зможе захоплено розповідати тільки про свої хвороби.
10. Навчіться радіти дрібницям, гарній погоді, жоржинам в саду або зоряним ночам.
11. Не плутайте розкіш і комфорт зі щастям.
12. Ніколи не кажіть: "Я боюся".
13. Якщо з'явилася можливість поїхати вночі, їдьте. Краще проспати роботу, ніж життя.
14. Будьте щедрими.
15. Не вірте в теорії змови. Вони помилкові.
16. Будьте легкі на підйом. Не треба зважувати, обдумувати і сто разів радитися. Дійте. "Головне почати бій, а там подивимося", - стверджував Наполеон. Так, він погано кінчив - ніхто не сперечається ... Зате, як яскраво жив!
17. Будьте, як птахи або живіть сьогоднішнім днем - не вчорашнім і не завтрашнім.
18. Не сутультесь.

......

Де очі в неба, як серпневі сливи,
Де світ дрімає в Бога на плечі,
Там білий кінь, що аж не видко з гриви.
А, може, то не грива, а дощі?
Послухайте, як тихо пахне тиша
Давно забутим кольором бузків
Про осінь хтось розвішує афіші
На вицвілім штахетнику років...
А сіном пахне, ніби у стодолі...
Про що цей шелест складками куліс?
Красива пані в заголовній ролі
Мовчань і слів одвічний
компроміс...
Прийшли сади у золотавих рюшках,
В сценарії немає місця злу,
А місяць черевичком Попелюшки,
Котрої вже нема на цім балу.
Чумацький Шлях якийсь такий, як бриндза...
Ще в тіней бал на біленій стіні,
А білий кінь несе додому принца,
Убитого не на своїй війні...

                                                  Богдан Томенчук

Алфавіт

Програма

Програма

Славетні українці

БІЛИЙ КІНЬ ШЕПТАЛО

Щоденник вчителя

Український правопис (новий)

Програми

Українська мова

Українська література

Ключові зміни

NO WAY*

якщо я впаду чи зірвуся за край
і сам підвестись не зумію
ти руку мені якщо зможеш подай
та не подавай надії

якщо пропаду я у темних лісах
згубившись у безумі мрії
мене зупини ти й подай мені знак
та не подавай надії

якщо побиратимусь наче жебрак
втопивши життя в амнезії
подай сигарету і мідний п'ятак
та не подавай надії

а вже як лежатиму зовсім слабий
до того ще й геть змаразмію
подай мені мила ковточок води
і не подавай надії

__________________
*final edition

                                                     Іздрик

Дотик

Я думаю, кохання -це не квіти...
Не місячні прогулянки вночі...
Кохання-це дивитися, як діти
Дрімають в нього тихо на плечі...
Кохання не в красивих подарунках 
І навіть не в закоханих словах... 
Не в пристрасних солодких поцілунках, 
А в сяючих, турботливих очах... 
Кохання у горнятку з теплим чаєм, 
У витримці і вмінні промовчать... 
У тому,що так рідко помічаєм 
І часто забуваємо сказать... 
Любов не у стрункому її стані, 
А в променях на кутиках очей... 
Кохання це не те,що на екрані, 
А глибоко у душах двох людей... 
Любов у суперечках і прощенні, 
У помилках і вмінні пробачать... 
Кохання це не мить одна натхнення, 
Це вічність, що навчає нас чекать... 
Чекати,поки станемо мудріші, 
Бо молодість з роками промайне... 
Та лишиться у серці значно більше... 
Турботливе, сімейне,мовчазне... 
Кохання в сивині на срібних скронях, 
У зморшках і у тихій хрипоті... 
В турботливих натружених долонях, 
Незмінно найтепліших у житті... 
Кохання у розмовах аж до ранку, 
А часто у мовчанні в унісон... 
У наглухо зачинених фіранках, 
Щоб вітер не бентежив її сон... 
У шапці,у пігулках і бульоні... 
В хворобах у проблемах і сльозах... 
Буває, в підвищеному тоні... 
Та завжди в закоханих очах... 
Я знаю, кохання- це не квіти, 
Не довгі зізнання у вірші... 
Це сила назавжди оселити 
Краплинку в собі його душі... 
І навіть, як час втече рікою... 
І старість постукає у дім... 
Не зможе надихатись тобою, 
А ти не зможеш знудитися ним... 
І буде щоранку милуватись 
Тим сріблом,що в скроні упаде... 
Так легко в любові помилятись 
Та знайте,що ваше вас знайде... 
Ви тільки зумійте дочекатись, 
Встояти в спокусах і брехні... 
І серцем насправді закохатись, 
Мов квітка у сонце навесні...

                                               Огнєва Інелла

Скільки того щастя....

Скільки того щастя вміститься в долоні.
Скільки сивих ранків вміститься на скроні.
Скільки того смутку впаде із калини.
Мить лиш від колиски і до домовини.

Всього пару кроків. Зими, весни, літо.
Стигнути б посіяти і зібрати жито.
Перейти дорогу, підійнятись в гори.
Скільки того щастя - повнії комори.

Хто посіє вітер, хто посіє смуту,
Неодмінно мусить пережить спокуту.
Бог не покарає палкою нікого,
А залишить плакать, мучитись самого.

Скільки того щастя - море, торба, жменя.
В грішників постійно порвана кишеня.
На столі пампушки, на порозі біди.
І обходять хату грішників сусіди.

Скільки того щастя - кожен день потроху.
Помогти Ярині, навідать Явдоху.
Поділитись з ближнім крихтою одною.
Жити не тужити з вірою святою.

І не ображати, не красти, не вбити.
І не зазіхати, ближнього любити.
Щастя, коли сонце сходить між горбами...
Щастя, коли котик треться під ногами...
                                  

                                             Галина Потопляк

Національно- патріотичний проект

......

..Мені тебе послав , напевне , Бог
Не - просто так, а як винагороду,
І ось живу, і дихаю за двох
І п'ю любов твою , немов цілющу воду !
Не знаю я , чи є на небесах
Місцина та , що Раєм називають
В якім душа по смерті воскреса ,
Та , ЩО є Рай , таки напевне знаю !
Торкнутися рукою до руки ,
Зустрітись поглядом , п'ючи ранкову каву ,
Почути сміх , немов струмок дзвінкий
Чи пОсмішку побачити лукаву ...
Та це лиш шлях !.. А далі блиск очей ,
Вуста напіввідкриті для цілунку ,
Торкаюся оголених плечей
Себе забувши від п'янкого трунку
Тону в тобі !... Тону... І це вже край ...
Бо більше , не існує вже нічого !..
Є тільки ми і наш маленький Рай ...
Є - ТИ і Я ... І дякувати Богу !...
********************************
Скоріше вже б, закІнчилась війна ,
Щоб ми могли з'єднати наші руки
І випивши по келиху вина -
Все надолужити , за довгі дні розлуки...

                               Еміль Дубров

Глобальне читання

Нормативні документи

Інтеграція гуманітарних дисциплін

До мене ти прийшла в ,,купальську ніч,,.
Прийшла сама, непрохана й неждана,
Ненача юна Мавка з потойбіч,
Така прекрасна і така жаданна!

Густе волосся падало пластом,
Із під віночка з білого латаття,
Сорочка , мокра, вишита ,,хрестом,,
Пропахла травами і димом від багаття.

Прийшла тоді, коли вже не чекав
І пахли губи свіжими медами,
Я стільки літ цю квіточку шукав
Блукаючи лісами і садами...

А тут прийшла! Мов Мавка лісова...
Не знаю навіть що мені сказати,
Розбіглись, розгубилися слова,
Неначе Янгол прилетів до хати!..

Я цілував її, і цілував!
Волосся, губи, груди, ...босі ноги...
Які слова?! До чого тут слова,
Коли сорочка впала на підлогу!..

І обертом від спраги голова...
І страшно навіть відкривати очі...
Та раптом...,,розсміялася,, сова
І все розтануло, як сон посеред ночі...

Співали, десь, дівчата за селом,
Надривно-п'янко пахла матіола...
Чи то наснилося, чи справді то було,
Напевне не дізнаюсь вже ніколи...

                                         Еміль Дубров.