ЛЕСІ.

Колись давно Ти мріями писала.

Сльозу болючу кожен день ковтала.

Боролась і не плакала. Сорочку шила

І з Мавкою щоночі говорила.

І Ти стояла біля річки боса.

І Случ пливла повз тебе світлокоса.

На Тебе райдуги-метелики сідали

І пахощами верби огортали.

І вишні обсипались прямо в поли.

І квітли чорнобривці й матіоли.

Маленька Лесю, квітко мого краю,

Я і сьогодні дух Твій відчуваю.

Ти нам лишила Слово про Полісся.

Про наші болота і передлісся.

А виросла, боролася й не впала.

Тебе любов до матінки тримала.

До України. До цієї річки.

До цих тополь, що вряд стоять, як свічки.

І кримське сонечко любило і ласкало.

І рідне поле тіло лікувало.

Сьогодні Ти у бронзі і граніті.

Одна така, одна у всьому світі.

І над тобою зорі золоті.

І українці вже не ті, не ті.

Г.Потопляк. 2019.

                                       

Фразеологізми з числівниками

Букви Н та НН у прислівниках

Відгадай прикметник за закінченнями

Т.Г. Шевченко "Гайдамаки"

 

 Питав у лісу, де вона живе,

і починав шукати з понеділка.

Нервові пальці брали за живе

сопілку.

На вулицях пустих її шукав,

в нічних кафе і на автозаправках.

І, в очі зазираючи, питав:

"Де Мавка?"

Питав у лісу, де вона живе.

А ліс мовчить і кається. Світає...

І тільки Той один, що греблю рве,

все знає.

О, не журись за тіло... То пусте!

Вона завжди і всюди за тобою.

Вона жива. І в квітні проросте

вербою!

Ольга Криштопа

 

                                                           БІБЛІОТЕКА

                                                 

 ДЕНЬ X

  Три роки свого життя Леся Українка провела в Криму та кілька разів змінювала орендовані приміщення. Навіть у ремарках до п'єси "Блакитна троянда" зазначала: на сцені слід відтворити типове помешкання, характерне для курортної Ялти, скоріше салон, а не спальню. Найперше, що зробила на новому місці поетеса, - записалася до .......

Зробіть світлину поруч ...

"Інтелектуальні ігри: ще один крок до формування читацької грамотності учнів"

 

                                                                               ДЕНЬ IX

Валіза

                                                                   ДЕНЬ IX

 Ніколи вона не ходила у зманіжених панянках. У Лесиній кімнаті все було по-спартанськи: і натяку на рюшики та розкоші. Були відсутні навіть шпалери, просто побілені стіни – за її наполегливим побажанням, аби нічого не відволікало.Інтер’єр не прикрашала аристократична отаманка; натомість на прохання доньки батько замовив диван без спинки, з двома пружними валиками – під голову й ноги. На стіні портрет покійного Лесиного дядька, видатного українського вченого, громадського діяча Михайла Петровича Драгоманова . На журнальному столику – вишита скатертинка, виконана особисто Лесею; а також полтавський килимок, її власна тканка з Волині, дрібні єгипетські сувеніри, гербарії та .........– мовчазний доказ мандрівного способу життя.

                                                              ДЕНЬ VIII

Лариса, Леся, Лося,  Мишелосіє, Зея , ЗЕЇЧКА..

Сорт кукурудзи 

                                                ДЕНЬ VIII

 «… Взагалі ж у Звягелі її життя було ще незатьмарене: вона там була здорова, хоч і тендітна. Там мала хорошу природу навкруги, — а вона ж її так любила все життя! Там мала хороше товариство і з старших, і з дітей, мала хорошу до душі розвагу й науку в книжках, у оповіданнях старших, у жаборицьких піснях та веснянках, туди приїздив її дядько Михайло...У сімейному колі близькі називали її – ....... що означає в перекладі – тонка, неначе стеблина.

Як називали Лесю Українку?

День рідної мови

 

А хто ти є, скажи мені.

Які співаєш ти пісні.

І хто твій батько, папа, vater.

І як говориш слово "мати".

Чи ненька, неня рідна наша.

Чи може mutter, чи мамаша.

Матуся, матінка, зориця.

У хаті мир, в душі світлиця.

Як ти говориш, мій земляче?

Земля і мова наша плаче.

Вже суржик там, де колискова.

І ворог тягнеться до слова.

Спочатку він слова вбиває,

А потім землі забирає.

Ой діду, батьку, ой небого,

Ви разом линули до бога.

Ой брате, сестро і зовице,

Ой сонце в небі бліднолице,

Заходьте в хату, пригощу,

На лаві ряден намощу.

Ой мої верби кучеряві,

Ой мої підтички діряві

Ой мої дзвони-передзвони,

Діжки, качалки, макогони.

Ви наше все, ви наша віра.

О, слово, ти молитва щира.

Ти промінь сонця, що згасає,

Але ніколи не вмирає.

Матусенько, моя зорице,

Моя бабусенько, сестрице,

Ти напувай своїх дітей

Словами рідними з грудей.

Молозивом світанку й нічки.

Водицею з гірської річки.

Будь вічна, мово солов"їна,

Як купина неопалима.

Г.Потопляк. 2018.

      ДЕНЬ VII

Апельсини