Питав у лісу, де вона живе,
і починав шукати з понеділка.
Нервові пальці брали за живе
сопілку.
На вулицях пустих її шукав,
в нічних кафе і на автозаправках.
І, в очі зазираючи, питав:
"Де Мавка?"
Питав у лісу, де вона живе.
А ліс мовчить і кається. Світає...
І тільки Той один, що греблю рве,
все знає.
О, не журись за тіло... То пусте!
Вона завжди і всюди за тобою.
Вона жива. І в квітні проросте
вербою!
Немає коментарів:
Дописати коментар