#своє_рідне
Ї – 13-та літера української абетки. Вона унікальна, позаяк не використовується в жодній іншій мові.
У цієї літери цікава історія. Авторка книжки «Чути українською» Ольга Дубчак зазначає, що поєднання звуків [й+і] було властиве розмовній мові на території Русі ще в Х-му столітті. Сама ж буква ї з’являється у книгах Івана Федорова, а Григорій Сковорода вже користувався нею постійно. У ХІХ-му столітті українські письменники вживали її абияк, на свій смак, і лише у ХХ-му ї посіла своє 13-те місце в алфавіті. Такої літери немає в жодній іншій слов’янській абетці. Зрештою, без ї не буде слів «Україна», «українська», «Київ».
Цій літері присвячують поезії: саме рядок із дитячого вірша Івана Малковича «Напучування сільського вчителя» перетворив вислів «свічечка букви “ї”» на крилатий.
На окупованих російськими військами територіях України підпільний рух опору використовує літеру ї як символ спротиву загарбникам і символ надії, що ці землі будуть звільнені завдяки діям ЗСУ. Підпільники малюють ї на парканах і тротуарах, на пам’ятниках і стінах будівель у Маріуполі, на окупованих частинах Херсонської та інших областей, ризикуючи свободою і власним життям.
Марiя Гордєєва. Літера ї.
Немає коментарів:
Дописати коментар