Вона повернулась...
(Вірш записаний зі слів військового,реальні події)
"Листоноша з Благодатного"
Десь там на Донеччині було село,
Там церква і школа красиві були.
У березні орки прокляті зайшли.
Горіло,палало і вили собаки,
А люди чекали все Божого знаку,
Молились в підвалах та діток ховали,
Отак і весну ,так і літо стрічали..
Молилась і Оля ,вона сирота..
Та хрестик бабусин до уст пригорта,
Красива як Ангел,в очай цілий світ!
В віконечку сонце,та зеток..приліт.
Вона листоноша ,як пташка-синичка!
Маленька,білява і гарна на личку..
-Олюню,дитино,потрібно тікати!
Не всигла сердечна,бо вдерлись до хати..
Не буду вам люди писати,бо плачу.
А Оля..вона..більше сонця не бачить..
Волосся розкішне упало додолу,
Вона..не принесе вам пошту,ніколи..
Її не убили, та..це не життя!
Вам виродки в пеклі нема каяття.
Посивіли коси,та світ тут помер,
Як бути дитині,як жити тепер..
В крові вишиванка,не носить листів..
Такої ти долі дідусю хотів?
Вона не говорить,та серце німе.
Олюня чекає,що Бог забере..
Отак Благодатне до червня жило..
Там кум воював,знаю все про село.
А Всая у Бога,усе розповість,
Про Олю-красуню,про розпач і злість.
Село вже зільнили,та рана кровить,
І знаєте..Оля додому біжить!
Вона повернулась,там буде життя!
Садочок і мальви,та..де ж почуття?
Мовчить і мовчить,лиш вночі розмовляє,
Та хрестик бабусин у ручці тримає,
До Бога говорить..бо він лиш один,
За людське свавілля терпів Його Син..
Чому ти Всевишній таке допустив?
чому ти катюгу в мос..ві на спинив?
Чому твоя кара так пізно прийшла?
Чому так багато нам випало зла..
Не знаю..не має у мене вже слів.
Напевне нечистий ро.ію створив,
Малесенький хрестик,Олюня мовчить,
Не було дитини кому захистить..
Її Благодатне, зруйнований світ....
Згвалтоване щастя,обпалений цвіт,
Лиш падає дощик на рани страшні,
Загублені душі в проклятій війні..
