Активні та пасивні дієприкметники

"За сестрою "

Наголос

Наголос

Наголос

Правопис прикладок

Прикладка.

Складні випадки наголошення слів

Наголос

Козаки повісті "За сестрою"

А. Чайковський

Андрій Чайковський "За сестрою".

 

1000 днів боротьби і свободи....

 

    Одна тисяча днів ...

За якими поламані долі...

Одна тисяча днів...

За якими сто тисяч ночей...

Одна тисяча днів...

Смерть свій збір не вміщає в подолі...

Одна тисяча днів...

Ріки сліз, що пролиті з очей.

Одна тисяча днів...

Календар їх злічити не в силі...

Одна тисяча днів...

В воєдиному кров і метал...

Одна тисяча днів...

Україна всім тілом на грилі...

Одна тисяча днів...

Як відкрився бісівський портал.

Одна тисяча днів...

Кров, від люті, зробилась смолою...

Одна тисяча днів...

Пезперервна холодна зима...

Одна тисяча днів...

Світ реальності поза шкалою ...

Одна тисяча днів...

У яких зовсім світла нема.

Одна тисяча днів...

Мов на жорнах зерно перетерті...

Одна тисяча днів...

Гул сирени натомість пісень...

Одна тисяча днів...

В повен зріст ми обличчям до смерті...

Одна тисяча днів...

Мов один закровавлений день.

Одна тисяча днів...

Хід історії пише руїна...

Одна тисяча днів...

Кров'ю писаний кожен листок...

Одна тисяча днів...

Ні !!! Не вмерла моя Україна !!!

Одна тисяча днів...

Свій найважчий вивчає урок.

Галина Момот (19.11.2024.)

Не з дієсловами

Не з дієсловами

Способи дієслів

 

 

Зима, сестри, зима.

Десь чорно ще, десь біло.

Десь вітер перейма

І дме осатаніло.

Десь цариною сніг,

Десь манівцями дощик.

А в хаті оберіг -

Тепленька піч і борщик.

Це якщо хата є.

І є для печі дрова.

Минулися уже

Михайла і Покрова.

І мирні наші сни...

Уже й не пам'ятаю.

І в мокрі подушки

Лице своє ховаю.

О, сестроньки, мої,

О братики по крові,

Ми вже не молоді

І ми вже не здорові.

Та треба берегти

Родинний скарб від ката.

Та треба щоб війна

Закінчилась проклята.

Яка буде зима,

Які будуть набутки?

Чи зможемо погріть

Ми руки біля грубки.

Чи буде ясна ніч

У новорічну днину.

Чи ворог назавжди

Покине Україну.

Вже відтепер зима.

Минеться, й ця минеться.

І сонечко води

Із рівчака нап'ється.

І буде щебетать

Нам, сестроньки, пташина.

І буде жить і жить

Матуся-Україна.

Г.Потопляк.

Безособові та особові дієслова

 

 

Вона повернулась...

(Вірш записаний зі слів військового,реальні події)

"Листоноша з Благодатного"

Десь там на Донеччині було село,

І звичним життям Благодатне жило..

Там церква і школа красиві були.

У березні орки прокляті зайшли.

Горіло,палало і вили собаки,

А люди чекали все Божого знаку,

Молились в підвалах та діток ховали,

Отак і весну ,так і літо стрічали..

Молилась і Оля ,вона сирота..

Та хрестик бабусин до уст пригорта,

Красива як Ангел,в очай цілий світ!

В віконечку сонце,та зеток..приліт.

Вона листоноша ,як пташка-синичка!

Маленька,білява і гарна на личку..

-Олюню,дитино,потрібно тікати!

Не всигла сердечна,бо вдерлись до хати..

Не буду вам люди писати,бо плачу.

А Оля..вона..більше сонця не бачить..

Волосся розкішне упало додолу,

Вона..не принесе вам пошту,ніколи..

Її не убили, та..це не життя!

Вам виродки в пеклі нема каяття.

Посивіли коси,та світ тут помер,

Як бути дитині,як жити тепер..

В крові вишиванка,не носить листів..

Такої ти долі дідусю хотів?

Вона не говорить,та серце німе.

Олюня чекає,що Бог забере..

Отак Благодатне до червня жило..

Там кум воював,знаю все про село.

А Всая у Бога,усе розповість,

Про Олю-красуню,про розпач і злість.

Село вже зільнили,та рана кровить,

І знаєте..Оля додому біжить!

Вона повернулась,там буде життя!

Садочок і мальви,та..де ж почуття?

Мовчить і мовчить,лиш вночі розмовляє,

Та хрестик бабусин у ручці тримає,

До Бога говорить..бо він лиш один,

За людське свавілля терпів Його Син..

Чому ти Всевишній таке допустив?

чому ти катюгу в мос..ві на спинив?

Чому твоя кара так пізно прийшла?

Чому так багато нам випало зла..

Не знаю..не має у мене вже слів.

Напевне нечистий ро.ію створив,

Малесенький хрестик,Олюня мовчить,

Не було дитини кому захистить..

Її Благодатне, зруйнований світ....

Згвалтоване щастя,обпалений цвіт,

Лиш падає дощик на рани страшні,

Загублені душі в проклятій війні..

Світлана Дубницька

Минулий час

 

Людина із шовку та сталі: до 60-ї річниці з дня смерті Андрія Мельника

 

З метою вшанування 60-ї річниці з дня смерті українського державного,

військового, політичного діяча Андрія Мельника, дослідження історичної

спадщини, формування національних та родинних цінностей учнівської молоді,

реалізації завдань концепції національно-патріотичного виховання КЗ ЛОР «Львівська обласна Мала академія наук учнівської молоді» проводила обласний конкурс «Людина із шовку та сталі: до 60-ї річниці з дня смерті Андрія Мельника» . Участь у пам'ятних заходах у селі Воля Якубова і Дрогобичі взяв учень 8 -А класу КЗ ССР «Ліцей імені Героя України Миколи Паньківа» Даніїл Кадикало, який посів ІІІ місце у номінації "Есе (філологічна тематика)".

Вітаю Даніїла , бажаю не зупинятись на досягнутому.

                                           

Види присудків

Музей у Заздрості

 

«Як прийде час, відкупіть мою родинну хату в Заздрості, – а потім побачите, що зробите».      

Патріярх Йосиф Сліпий