Зима, сестри, зима.
Десь чорно ще, десь біло.
Десь вітер перейма
І дме осатаніло.
Десь цариною сніг,
А в хаті оберіг -
Тепленька піч і борщик.
Це якщо хата є.
І є для печі дрова.
Минулися уже
Михайла і Покрова.
І мирні наші сни...
Уже й не пам'ятаю.
І в мокрі подушки
Лице своє ховаю.
О, сестроньки, мої,
О братики по крові,
Ми вже не молоді
І ми вже не здорові.
Та треба берегти
Родинний скарб від ката.
Та треба щоб війна
Закінчилась проклята.
Яка буде зима,
Які будуть набутки?
Чи зможемо погріть
Ми руки біля грубки.
Чи буде ясна ніч
У новорічну днину.
Чи ворог назавжди
Покине Україну.
Вже відтепер зима.
Минеться, й ця минеться.
І сонечко води
Із рівчака нап'ється.
І буде щебетать
Нам, сестроньки, пташина.
І буде жить і жить
Матуся-Україна.
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар