🇺🇦
Погідна ніч прослалася над дахом.
Блакитно пахне сіль із дна небес —
то чумаки своїм всевишнім шляхом
на возі котять чудо із чудес.
Вже без волів — самі впряглись у пута,
ідуть, куди зоря провадить їх .
Небесна сіль, мов у боях здобута,
приправить прісний, злободенний гріх.
Зоря горить, як істина незрима,
з безодні світить їм на рідний дім.
І кожен крок — пранитка павутинна —тримає дар у возику святім.
Ховає небо подих в душу світлу,
в колисці снігу білий шлях тремтить,
а чумаки везуть свою молитву,
де світ між сном і дійсністю лежить.
Любов Уманська
