Живу, помалу я живу.
Вже не ходжу на посиденьки.
Топчу сніги і кропиву,
Хоч ноги вже не молоденькі.
Йду на Різдво стежками злив,
Дорогами війни й свободи.
Мене Господь благословив
Ховати в серці рідні коди.
Ключі від скрині берегти.
Тримати на замку хатину
Від тих, хто нищить ці світи
І зводить їх у домовину.
Мені ще батько передав
Свої духовні заповіти.
І в мене ще багато справ -
Сміятись, плакати, радіти.
Живу, як всі, туди - сюди,
На місці більше, не у русі.
Сьогодні в серці холоди,
Тому на пасіці в кожусі.
Біля ялинки теж зима.
За пагорбом лунає "Слава!"
На хвилях радості трима
Мене церковка златоглава.
І це Різдво, і це "Родивсь!"
І коляда дітей святкова.
Молись, голубонько, молись,
Бо похилилася діброва.
І сонце - рідкий нині гість.
І боротьба така шалена.
Хай ця зима принесе вість
Про те, що йде весна зелена!
А я ще трішки поживу,
Ще порадію, годі плакать!
А потім ляжу у траву
І буду з Господом балакать...
Галина Потопляк
26.12.2025
Немає коментарів:
Дописати коментар