Леся Українка — потужний духовний світоч

 

Твій голос в пісні нашій, в нашому житті,
Твоя зоря цвіте над рідним краєм,
Так! Ти жива! Ти будеш вічно жити!
Ти в серці маєш те, що не вмир

 

Цей лютий люто притиснув до дна

і запускає пазурі в печінку.

Зима – це просто. Просто, ця зима – 

немолода і некрасива жінка.

 

На піку слави входить у піке,

скидає плани і рахує кроки.

А те, що час минає, – то таке...

Бо до зими ще більше як пів року.

А щось болить – між ребер, чи у снах,

чи між рядків – над прірвою у житі...

Бо то весна. Уже за п'ять весна. 

Ще жити й жити! А чого б не жити?

#ольга_криштопа

У вогнях перехресних, Рідна , дихай!

 

МОВО...

У вогнях перехресних, Рідна, дихай!  

Не затиха́й!

Вони цілять у тебе, у нього, у мене...

Нехай...

Падають стіни — не передвічні неба

спору‌‌ди...

Як будеш ТИ – будуть живими і думи, 

і люди. 

Відповідай і запитуй, смійся... 

від болю кричи...

Лайся, звіщай чи базікай... тільки (прошу́) 

не мовчи...

Щедротно сійся, Рідна, вийся... 

гори, гори...

Більше не бійся! 

Не бійся роздвоєних душ! 

Говори!

Мужньо стирай – не маскуй старі наболілі 

рани – 

колоті, різані, стріляні –  

в стані важкої нірвани.

Струмом заведений час для офір –  вже давно 

не казка...

Дух переведений... 

Дихай! 

Живи! 

Будь! 

Будь ласка!

Любов Уманська 

Олександр Довженко. Зачарована Десна. Переказ твору.

ФОРТЕЦЯ ХАДЖИБЕЙ

 

 

Тримаймося, подружки, менше сліз,

Менше тривоги, хоч вона щоденна.

Вже китички звисають із беріз,

Вже річечка не мілка - здоровенна.

Йде до весни, уже проснувся лан.

Хоч лютий, та часник вже на "два пальці".

Вже плуг готує дядечко Степан,

А тітонька пече млинці на смальці.

А сонечко вилазить на грудок

І звідти світить і леваду гріє.

Поволі просинається садок

І з кожним днем все більше зеленіє.

Тримаймося за кущик, за стіну.

Подруженьки, тримаймось хоч несила.

Хоч діток забирають на війну

І за селом знов свіжая могила.

І дрони, літаки, і сто ракет.

Щоденна битва за дніпровські хвилі.

Та вже шпаки злітають із штахет,

Та вже дві яблуньки і грушечка при силі.

І ми не впадемо у прірву темних сил,

Поборемо атаки всі панічні.

Посадимо квітки біля могил,

Залишимо усі печалі в січні.

І підемо трудитись - це ж святе.

І підемо ми до землі святої.

І будемо молитись за дітей,

За хлопчиків, вони у нас герої.

Ми вистоїмо в цей трагічний час.

Ми все здолаєм, навіть біль і тугу.

Прийде ще перемога і до нас.

Розквітне від Айдару і до Бугу.

І буде знов весна, і лиш весна.

Тримаймося за рученьки, дівчата.

Закінчиться, закінчиться війна.

Закінчиться колись вона проклята.

Галина Потопляк

Однорідні члени речення

Однорідні члени речення (групи)

Однорідні члени речення . Розділові знаки при них

Розділові знаки при однорідних членах речення

СПР

СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ

Слова іншомовного походження

Наголоси

Фразеологізми

І. Фаріон про Олександра Довженка — засновника "Поетичного кіно" | Велич особистості

 

На нашу долю випала війна.

Хто б міг подумать, але так вже сталось.

Розбитий цвинтар, знесена стіна

І вже давно в нас серце не сміялось.

А лише плакало. Та й сльози не текли.

І лише кров кипіла в наших жилах.

І лише крокуси під хатою цвіли,

І проліски на свіжих ще могилах.

На нашу долю випали плачі

За батьком, що загинув в сорок п"ятім,

Талони, трудодні і "стукачі",

І коляда таємна в рідній хаті.

Всього було, тепер ось ця війна.

Невже завжди так війни починались?

Ти спиш, проснувся, за вікном весна,

В садочку вишні з сонцем обнімались.

У тебе плани... Й раптом звук сирен.

Ти в ступорі, ти не готовий вмерти.

Стоїть заледеленілий клен,

Стоять тополі, хмарами підперті.

Все вмить змінилось. Все вже не цвіте,

А хиріє під стовпчиком розлуки.

І де те вічне, вічне і святе.

І що робить - не знають твої руки.

Ну а війна - вона ж тут не на день.

А війни були навіть і столітні.

І кожна наша дія - це мішень.

І війни не закінчувались в квітні.

А вони мали лиш один кінець -

Це слово найсвятіше - Перемога.

На нашу долю випала війна

І нелегка до перемог дорога.

Галина Потопляк

Семен Климовський. «Їхав козак за Дунай»

Онлайн-дошка Canva в освітньому процесі: дидактичні можливості та практичне використання

Закінчення іменників чоловічого роду ІІ відміни в родовому відмінку однини.

Відміни й відмінки іменників

Відмінювання іменників ІІІ відміни

Відмінювання прізвищ

Відмінювання прізвищ

 

Податки очима дітей

"Тіні забутих предків " Михайло Коцюбинський

Р.в. іменників ІІ відміни

Іменники ІІ відміни

 

 

Якби нам не спізнитися на вічність,

Якби нам повернутися на мить...

То, може, би й зустрілися у січні

І разом подивились, як горить

Останній міст ілюзії й надії,

Останнє слово, зірване з душі...

Якщо би він готовий був на дії -

Вона б уже не бачила межі.

І був би рік новий... і по-новому,

І світ новий, і люди, і місця.

Де він летів би стрімголов додому

І там в одне зливалися б серця.

Вони вже падали. Тепер пора літати...

А як літати із одним крилом?

І скільки ще потрібно, щоб сказати,

Що в світі цьому кращих не було...

Хай кажуть, що такого не буває,

Чи кажуть, що "буває ще й не так..."

Але в очах того́, хто вас кохає

Горить уже не вогник, а маяк.

Маяк, який дає наснагу жити,

А, часом, і тримає на плаву...

Тоді нам вистачає навіть миті,

Щоб знову відчувати: "Я - Живу..."

Коли усе невчасно й нелогічно,

Та поруч хтось у темряві летить...

Дивись, щоб не спізнитися на вічність...

Дивись, щоб не проґавити цю мить .

Ілона Верхівська-Ельтек

 

Коли самотньо, холодно, чи важко...

Коли душа втомилась від вистав -

Ти тільки не здавайся, моя пташко,

Бо час ще для відлиги не настав.

Коли ж сніги розтануть на морозі

І під ногами зникне всяка твердь,

Ти тільки не спиняйся по дорозі,

Бо нас чекає справжня круговерть...

Бо нас чекає ще найважча повінь,

Майструй свій човен, весла поскладай.

А, де замерзло - не шукай любові,

Нічого більше, рідна, не шукай.

Ще все попереду. Навчись сама літати.

Не маєш права зникнути й на мить.

Нехай усі змінились адресати,

Нехай нестерпно ниє і болить,

Коли самотньо, холодно і важко -

Пора нам вирушати в довгий сплав...

Ти тільки не здавайся, моя пташко!

Бо час тобі здаватись не настав.

Ілона Верхівська-Ельтек

Микола Гоголь "Тарас Бульба "

Односкладні речення

Односкладні речення

 

 

А день "росте", як квітка із під снігу.

Показує сьогодні на відлигу.

А завтра "мінус" десь до двадцяти.

Та день продовжить й під мороз" рости".

Цей ріст ніхто, ніколи не зупинить.

Той, хто іде, дорогу цю осилить.

Розірве пута, що скували хід,

Зірве окови і розтопить лід.

Відтане серце, що було у льоді.

Замайорить наш прапор на свободі.

Засяють ниви посмішками трав.

Син плуг візьме, що батько передав.

А дочка сапку і граблі від мами.

Схід-захід обміняються вітрами.

А південь - в море, ну а північ в - гай.

Весна вже скоро. Боже, помагай!

Галина Потопляк

"Дівчина з перловою сережкою" Трейсі Шевальє