А день "росте", як квітка із під снігу.
Показує сьогодні на відлигу.
А завтра "мінус" десь до двадцяти.
Та день продовжить й під мороз" рости".
Цей ріст ніхто, ніколи не зупинить.
Той, хто іде, дорогу цю осилить.
Розірве пута, що скували хід,
Зірве окови і розтопить лід.
Відтане серце, що було у льоді.
Замайорить наш прапор на свободі.
Засяють ниви посмішками трав.
Син плуг візьме, що батько передав.
А дочка сапку і граблі від мами.
Схід-захід обміняються вітрами.
А південь - в море, ну а північ в - гай.
Весна вже скоро. Боже, помагай!
Галина Потопляк
Немає коментарів:
Дописати коментар