Осінь....

Зачерпнула минуле долонею з чистого дна,
доторкнулась до серця, звеліла йому не боліти.
Я спочатку подумала: "Осінь. Нарешті, вона".
А тоді придивилася – ні. Це ще поки що літо.

Попалила листи, що мені їх писала зима,
перейшла крізь вогонь і від попелу стала вся біла.
Я спочатку подумала: "Добре. Тепер я сама".
А тоді придивилася – ти. І полегшено сіла.

Переплетиво слів віддавала вночі скрипалю,
а тоді шкодувала і плакала... Верше, мій верше!
Я спочатку хотіла востаннє сказати "люблю",
а тоді передумала. Знаєш, напевно, це вперше.      

                                                 Ольга  Криштопа