НІЧНА ГОСТЯ..
Опівніч... Хтось з притиском постукав в мої двері... Я обережно відчинив... На порозі стояла осінь, вся мокра, з кленовим листям в косах, в руках тримала стиглі яблука і каштани...Я зробив каву і ми пили, --я і осінь, і говорили про все, – про літо, про стару вербу...
А потім, зігрівшись, вона пішла. Я сидів і допивав холодну каву. Я чув її віддалені кроки в саду. Вона пішла. Вона така самотня…
Мій погляд зупинився на столі. Жовта пані забула яблука, і каштани. І кленовий листок.
Миттю вибігши на вулицю, я гукав за нею...Та вона, ота осінь, була вже далеко, їй не до мене... Тридцять п’ять їх приходило... І всі були різні. А скільки їх ще прийде? Одному Богові відомо… Та скільки б їх не прийшло, я з усіма вип’ю кави, а може і вина...
Р,ДРОНЮК
Немає коментарів:
Дописати коментар