Допий цю осінь... Не лишай на сльози...
Розбий на щастя місячний бокал...
Я бачу подих твій на першому морозі,
Іде зима, та, на котру чекав...
І буде сніг, і буде всюди біло...
Від того буде білим білий світ...
Те восени, в котрому ми любили,
І та ріка піде літам під лід...
Та будем ми в нелагідному грудні,
І буде чути наші голоси
На всі поля, на всі ліси безлюдні,
На обидвА холодні полюси...
Така любов, така за неї плата.
У цих таких засніжених снігах
Ти тропік мій... На всі світи екватор,
Ще з осені невипита жага...
Богдан Томенчук
Немає коментарів:
Дописати коментар