Марина Павленко – наша сучасниця. З-під її пера вийшли
десятки творів, героями яких є ваші ровесники. Це звичайні діти,
хіба що, можливо, уважніші, а ще їх оточують казкові предмети, що розкривають
свої чарівні властивості в потрібний момент. М. Павленко сприймає
дитину як велике чудо, а дитинство – як святкову
казку.
Народилася Павленко Марина Степанівна народилася
30 березня 1973 року в селі Старичах Яворівського району Львівської області. У
дворічному віці переїхала з батьками на Черкащину. Протягом 1991–1996 років
здобула вищу педагогічну освіту в Уманському державному педагогічному інституті
імені Павла Тичини.
З 1995 по 2000 роки працювала вчителькою
початкових класів Уманської міської гімназії. З 2000 року – викладач кафедри
української літератури й українознавства Уманського державного педуніверситету
імені Павла Тичини.
Кандидат педагогічних наук, доцент, автор
багатьох наукових публікацій, методичних рекомендацій. Упорядник спогадів про
Павла Тичину.
Друкується
з 1990 року. Автор поетичних збірок «Бузкові зошити», збірки оповідань «Як
дожити до ста», романів для підлітків «Русалонька із 7-В…», циклу казок
«Півтора бажання».
Марина Павленко багато публікується в періодиці, мистецьких
часописах, закордонних збірниках.
Має
також малярський хист. Ілюструвала книжки-розмальовки для дітей і власні
книжки.
Письменниця
неодноразово перемагала в літературних конкурсах: «Гранослов», «Привітання
життя», «Коронація слова».
Марина
Павленко – лауреат літературної премії «Благовіст», міжнародної премії Олеся
Гончара.
З кожною новою повістю М. Павленко розширюється тематичне коло
її творів, проте незмінними завжди залишаються увага та любов до людини,
співпереживання героїв і взаємодопомога. Маленька героїня повісті «Русалонька
із 7-В…» постійно намагається знайти відповідь на запитання: «Що стоїть на
перешкоді людському щастю? Навіщо казки з нещасливим закінченням?» Шукаючи
відповіді на ці питання, з нею трапляються неймовірні пригоди.
Немає коментарів:
Дописати коментар