Світ природи
Максим Рильський"Дощ"
Немає, мабуть, такої людини, яку б не
хвилювали яскраві та неповторні картини природи, яку б не зворушували й не
дивували віршовані рядки, присвячені їй. Згадаймо поезії Павла Григоровича
Тичини, Тараса Григоровича Шевченка, у яких майстерно відтворено картини
української природи, показано її неповторність та красу.
Дощ
– таке явище природи, яке нікого не залишає байдужим. Для одних він –
надокучлива перешкода прогулянкам та іграм або якійсь роботі на вулиці, для
інших – благодатна, довгоочікувана небесна волога, на котру чекає кожна
квіточка, травинка, деревце. Недаремно діти бігали під теплим літнім дощиком і
співали:
Дощику,
дощику, припусти
Та
на бабині капусти…
Коли
довго не було дощу й міг постраждати врожай, виходили в поле з хресним ходом і
молебнями, просили в Бога життєдайної небесної води. Про дощ складено багато
художніх творів.
Неперевершеним
майстром у змалюванні природи в нашій літературі вважається Максим Тадейович
Рильський. Коли читаєш захопливі рядки його поезії, то відчуваєш гармонійну
єдність людини та природи. М.Рильський майстерно відтворював усі її порухи,
тонко розумів суть і красу, власні спостереження вплітав у надзвичайно яскраві
поетичні рядки, з якими ми сьогодні познайомимося.
Народився
майбутній поет у 1895 р. в Києві. Назвали батьки сина Максимом на честь
історичного героя Максима Залізняка. Батько поета, Тадей Рильський, любив і
шанував українську мову. У селі Романівці, звідки була родом мати поета Меланія
Федорівна, батько заснував школу для дітей простого люду та викладав у ній
майже два десятиліття.
У
родині Рильських, де виховували три сини, жили скромно, говорили по-українськи,
захоплювалися фольклором, шанували народні звичаї. Максим дружив з селянськими
дітьми, грався з ними, милувався розкішною природою села, зеленими берегами
річки Унави. Йому, синові дворянина, був близький і добре знайомий світ
селян-трудівників, їхні турботи й радощі.
Ріс
Максим жвавим і непосидючим, устигав і на річку, і на ставок, і до лісу. А ще
був фантазером, мріяв про далекі подорожі, захоплено читав романи Жуля Верна, Фенімора
Купера.
На
стільці я їду по Сахарі,
Пелікана
з палички стріляю,
Поринаю
в піну Ніагари,
Океан
на трісці пропливаю.
Так пізніше
писав про себе поет у вірші про дитинство.
Початкову
освіту здобув удома. Тринадцятирічним вступив до гімназії Володимира Науменка в
Києві. Увесь цей час хлопчик постійно відчував підтримку родини композитора
Миколи Лисенка, яка опікувалася ним після смерті батька майбутнього поета. Юний
гімназист, жвавий, дотепний і водночас дуже ввічливий, одразу став улюбленцем
сім’ї Лисенків, у якій мешкав два роки під час свого навчання.
Писати
вірші М.Рильський почав дуже рано. Перший вірш юного поета побачив світ на
сторінках газети «Рада» ще в 1907 р.
Весна
іде, зима вмирає,
І
сніг уже зникає,
У
садочку хор пташиний
Все
веселіш співає…
Ось
такі прості й наївні рядки написав дванадцятирічний хлопчик. А перша збірка
віршів «На білих островах» (1910 р.) вийшла у світ, коли її авторові було лише
15 років. М. Рильський запам’ятався його сучасникам як людина з могутнім
інтелектуальним і духовним потенціалом, вродженою аристократичністю,
вишуканістю, інтелігентністю.
Ставши
відомим поетом, він часто звертався до юних із закликом понад усе цінувати час,
кожну його мить, робити життя цікавим і змістовним, жити в гармонії з природою,
адже життя коротке, а час – швидкоплинний.
Асоціативний кущ
Дощ
Вивчити одну поезію напам"ять, дібрати свою музику дощу.
Немає коментарів:
Дописати коментар