Я так втомилась догоджати всім,
За язиком під час розмови слідкувати,
Перш, ніж відрізати, поміряти раз сім,
Поганий настрій в гарний маскувати.
Я так втомилася від підлості й брехні,
Крок наперед завжди передбачати.
Дуже не хочеться, чогось, щораз мені
В слід на образу кривдника - мовчати!
Я так втомилась вчитися на помилках,
І зовсім без взаємності любити...
Мені би просто, у моїх роках, -
У задоволення своє на світі жити!
© Людмила Степанишена
Немає коментарів:
Дописати коментар