МОЯ ЗІСТРАЖДАНА ВКРАЇНО, МОГУТНІ КРИЛОНЬКА РОЗПРАВ! 
Святковий день, парадні площі...
Молись, матусенько, молись!
Щодня втрачаєм найдорожчих,
І ревно молимось на прощах,
Хоч в спину гнані, як колись.
Які свята' синам без батька,
Який в далекім бліндажі
Своїм життям за волю платить,
Щоб його діти в рідній хаті
Не почувались, мов чужі?
Журба залізла під повіки:
Комусь й на хліб вже не стає,
Ми гордо звем себе “великим”,
Хоч довіряєм власть калікам,
Що дбають тільки про своє.
Це їм — курорти і салюти,
Палкі промови на гробах,
Плоди незрілих революцій
Лиш “бого-обраним” даються,
А решту люду — у рабах.
Без ліку вже Небесних Сотень,
За що вмирають — хто збагне?
Заклякла матінка під плотом —
Стоїть навколішки в болоті
І молить: “краще б вже мене”...
Сумні свята' — "клубками в горлі".
В душі згорьованій — льоди'.
Не буде миру, ой не скоро,
Про "перемир'я" знов говорять...
Веди, Син Божий, нас, буди!
Понад світи наш славень лине,
До воль дозріти вже пора...
Моя зістраждана Вкраїно,
Заради сина, що загинув,
Могутні крилонька розправ!!!
(Наталія Крісман)
Немає коментарів:
Дописати коментар