Блог Марухняк Ірини Сергіївни , учителя української мови та літератури

Цей дощ осінній тихо капа.
Тумани сіє по землі.
І осінь мокра ледь чалапа,
і листя ниже на граблі.
Калюжі бачать небо сиве.
В них падає вода й блищить.
Відлуння осені журливе
під плотом мишею пищить.
Надула губи брама чорна,
і набундючились вітри.
І труть вони боки об жорна,
і крутять, крутять вітряки.
А дощ колючий лізе в шпари.
він тарабанить по ріллі.
Тяжкі, обвислі мокрі хмари
повзуть ногами по землі.
А листя падає поволі,
а листя вже не шелестить.
Стоять дерева босі й голі
і лише дощ на них блистить.
Пора осіннього надриву.
Пора осінньої журби.
Складає ранок осінь сиву
в свої намочені торби.
Г.Потопляк.