Люблю весну. Люблю і літо.
Коли трава і сінокіс.
Коли в колоссі стоїть жито,
А через стежечку покіс.
В ліловім платті конюшина.
В червоній хусточці жара.
Коли всміхається калина
І п"є водицю із відра.
Люблю, люблю, коли світає.
На небі жовті язики.
Коли бджола пилок збирає
І віє спокоєм з ріки.
До сонця, вітру не байдужа.
До соковитої айви.
Коли цвіте і пахне ружа.
Й зі мною яблунька на "ви".
А ще коли тече нектар
Із грушки Бери і Цукрівки.
Коли з косою йде косар
І проводжають його бджілки.
Священний дар, коротка мить.
Любовний гріх і вічна цнота...
Люблю, коли трава тремтить
І осінь входить у ворота.
Й несе життя, несе дари.
Барвисто ніжить кожну гілку.
Пошли нам, Боженько, згори
Зустріти ранок на причілку.
І на порозі день зустріть.
Вечірню зірочку побачить.
Дай, Боже, світ не розлюбить
І всі гріхи йому пробачить.
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар