Привіт,Миколаю, ти чуєш мене ?
Ти бачиш на свому екрані ?
Я знаю, що лист мій тебе не мине.
Й надіюсь попаде у сані.
.
Уже твоє свято, на носі, якраз.
І знаєш? Я також попрошу.
Хоч вірю, у тебе обмежений час,
Ще й я свою просьбу приношу.
.
Будь-ласка, ти знаєш поступки людей.
І кажеш, хто чемний й не дуже -
Зайди у лікарні, де сотні очей
Чекають на тебе, мій друже.
.
Я знаю і так, що ти зайдеш, проте.
Зроби так, щоб сльози спинились.
Щоб, як у мистецтві боїв карате
Від сліз і слідів не лишилось.
.
Візьми подарунки, мішок мандарин.
Я більше просити не смію,
Й на Схід віднеси, де залишився син,
Що втратив останню надію.
.
Прийди і в Росію і їй покажи.
Й найперше її президенту.
Щоб мою країну в спокої лишив.
Негайно від цього моменту.
.
Прийди там, де хворі, диспенсери, дім,
В якому біда непорочна.
Де пусто, нема розмальованих стін.
І доля розмита, неточна.
.
Святий Миколай, мене не забудь.
Ти ж бачиш, я дивлюся в небо!
Надіюсь , листа тобі віддадуть.
А ти все вже зробиш, як треба
.
©Bogus’ Fesyk | Богдан Фесик
Немає коментарів:
Дописати коментар