Взяв Іван святки на плечі та й поніс.
Потемнів в нас на відлигу старий ліс.
Вже закапало із даху й по Різдві.
Вже водиця заблищала у рові.
Сонце сяє, вітер мовчки походжа.
А під дубом мокре листя як іржа.
Під калиною дві пташки, один кіт.
І схилився від задуми сірий пліт.
По Різдві. І повертає на весну.
Розібрали ми ялину і сосну.
Відслужили вони вірно, тепер сплять.
Лише мишки по куточках шарудять.
Немає коментарів:
Дописати коментар