ІІІ-Коханій мамі
Олена Пчілка намагалася дати дітям не тільки знання, а й прищепити їм уміння серйозно ставитися до будь-якої, навіть найдрібнішої роботи. Сестра Лесі Українки Ольга згадує: “День Лесиних іменин. Мати подарувала Лесі альбом на вірші, коричневий, зі сріблястими візерунками і написом “Poesie… отсю книжечку призначаю для твоїх власних писань. Розглядайся навколо, де не будеш, і пиши, я певна, що тоді в сій книжці з’явиться не мало “рoesie”. Поезія є всюди, хоч не всякий її бачить…” Проте навряд чи можна вважати стосунки Лесі з матір’ю ідеальними, часом Олена Пчілка завдавала доньці великих прикрощів, таких, що Леся “умлівала від болю”. А проте, чи й могло бути інакше в родині, де живуть аж дві одразу великі жінки? Може, тому Леся Українка більшу частину свого життя проводила якомога далі од матері, а спілкуватися з нею воліла листовно: “…напиши мені, мамочко моя, лагідніший лист…”, “…я тобі в кожному сливе листі завдаю яку прикрість, се правда, що я не вмію листів писать…”, – такі вибачливі інтонації превалюють у листуванні матері й доньки. Пізніше Леся Українка намагалася навіть захистити молодших братиків і сестричок від материного впливу – імперативного, системного і, що там уже казати, майже всуціль успішного…
Немає коментарів:
Дописати коментар