Щороку у Шевченківські дні кожен українець згадує великого Кобзаря, думає про нього, а у 6 класі провели конкурс «Факт чи фейк про Т. Шевченка»,декламували вірші, читали уривки із «Кобзаря» та переглядали ілюстраціі Т. Г. Шевченка.Ближче познайомитись з багатогранною постаттю поета допомогла книжкова виставка «Тарасовими шляхами».
Несу тобі, Тарасе, на могилу
Росу ранкову і траву похилу.
Весняну гілочку берези і верби
І відчуття вселенської журби.
Несу тобі, наш світоче, пророче,
Своє тепло і серденько жіноче.
Свою подяку я кладу до ніг.
І хоч весна, біліє в полі сніг.
І хоч весна, а в світі холодище.
Сльота зимова по дорогах хлище.
Хвороби косять нові і новітні.
І ми не знаємо, що нас чекає в квітні.
Ми тут щодня ховаємось за маски.
Зрівнялись всі - і пастухи, й підпаски,
І олігархи, й ті, що зубожіли.
Усім бракує і повітря, й сили.
Кажу тобі, Тарасе, ти ж почуєш,
Як нами хтось невидимий керує.
Як плодяться загрозливі істоти,
Як в річку виливаєм нечистоти.
І труємо себе, і душу нищим.
Вже не знайти колишнє городище.
Вже в забутті селянські причандали.
І нищать український дух вандали.
А ти стоїш на цій святій горі.
Тече Дніпро, чорніють димарі.
І гіркий дим лягає на долину.
І сон-трава вкриває Україну.
І я кладу її тобі під серце
На бабине і дідове ряденце.
На твої руки сиплю весен квіт
І голосно читаю "Заповіт".
І вірю, і надіюсь. І люблю
Цю землю рідну з льону й перкалю.
Цю річку, цю діброву - рідний край.
Прошу, Тарасе, сили мені дай
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар