Мамина хустка, засіяні квіти по полю
Цвітом любові. Там - спокою, ніжності храм.
Квіти життя, що безжально мережили долю
І з полотна, мов дитя, посміхалися н
Мамина доля, мов ниттю, на плечі лягає,
Згасли літа, закурликали в них журавлі.
Пісня натруджених рук лине з рідного краю,
В пам’яті будуть одвічні буденні жалі.
Мамині квіти вели у життєві світанки,
І вистеляли дороги в далекі світи.
Тихо молитвою благословляли на ганку.
Мама і хустка, і квіти, їм - вічно цвісти.
Немає коментарів:
Дописати коментар