На Пречисту, на святу "Покрову",
На Успіння сонце ще пече.
Ще пасе старий Петро корову.
Ще водиця тепленька тече.
Ще Павло зловив дві торби раків.
Ще Овсій приліг у холодку.
Але літо подалось на Краків.
Але осінь вже сидить в садку.
Вже жовтіє листя на черешні.
Підсихає гичка й лобода.
Що несуть світанки нам прийдешні.
Чи залишить божий світ орда.
Забреде у хащі і там згине.
Впаде в яр, утопиться в Дніпрі.
Розцвіте знов поле журавлине
І засяють зорі нам вгорі.
Що чекає, що буде з весною.
Що пилипівка нам темна принесе.
Чи зійде нам сонце над Десною.
Чи Петро корівку попасе.
Чи Овсій приляже у затінку...
Що гадати, треба просто жить.
І ходить по травах, по барвінку,
Кожен кущик глоду боронить.
Кожну річку, кожну її хвилю
Берегти від зазіхів "братів".
Хай ведеться, дядечку Василю,
Щоб ви знали - рід ваш збагатів.
Щоб в Івана була міцна стайня.
Щоб в Ілька у клуні був млинок.
Моя хата зовсім і не крайня.
Моя доля сплетена в вінок.
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар