Виростають діти, виростають,
Мов лелеки, гнізда покидають
І летять вони у світ широкий,
Забирають наш батьківський спокій.
Ми не знаєм, де вони літають
І що у польоті тім шукають,
Та так хочеться їх повернути,
Ще хоч трішечки з ними побути.
Та злітають діти, не чекають,
У польоті доленьку шукають
І у небі розправляють крила,
Нехай буде доля в них щаслива.
І це добре, що їх кличе небо,
Що в польоті є у них потреба,
Бо лиш тому височінь не мила,
Кому доля крила перебила.
Пташка ця гнізда не покидає,
Лиш у мріях по небу літає.
І сумує бідна, і курличе,
Свою долю до гніздечка кличе.
Тож коли летять - не зупиняйте
І щасливого польоту побажайте,
Сонечка з веселкою ясною
Й неба мирного над головою.
@Алла Пастух
Немає коментарів:
Дописати коментар