Я з того століття, де ткали верети,
цідилко з набілу сушили на плоті,
з усіх марципанів – солодкі ренети,
і стіл на Різдво – наймиліша робота.
Я з того століття, де землю любили,
косили кропиву, будяк на болоні*,
де цноту і честь берегли, не губили,
а в моду входили кримплен і болонья**.
Я з того століття, де ріки ще чисті,
де посуд до скрипу в сироватці мили,
робили добро без грошей, без користі,
а з хімії – поташ*** й господарське мило.
Я з того століття, де повні криниці,
пахтіли солома та сіно з січкарні,
обід не в Мак Дональдсі, а на стільниці,
дівчата без фітнесу й ботоксу - гарні.
Я з того століття, де чай – зі шипшини,
звіринець в стодолі: овечки, корови,
жінки - у спідницях, чубаті мужчини,
ще раки в потоках й каштани – здорові.
Я з того століття, де дідо був ґазда,
І діти його поважали, як бога,
жили на подвір’ї здоров’я, гаразди,
ніхто не спішив покидати пороги.
Я з того століття, де вчитись хотіли,
ішли по науку всі діти до школи,
і радісним сміхом перерви дзвеніли,
той час не поверне ніхто і ніколи….
*болонь (заст.) – оболонь, оболоння
**болонья (від назви італ. міста Болонья, звідки походить ця тканина) — синтетична тканина, призначена для виробництва плащів, курток тощо
***поташ – питна сода
Леся Дмитерко
19.10.2022
Немає коментарів:
Дописати коментар