Ще осінь не напилась чаю з м'яти,
Зима своє вже стелить полотно.
Ще не дозріло яблучне вино,
А вже зима сріблить снігами шати.
Килими стелить біля огорожі.
Сувоями клубочиться вверх дим.
Надівши на чуби біленький грим,
Стоять дерева тихо на сторожі.
Зима виймає світлі акварелі,
Малює все у білі кольори:
І ліс, і гай, і поле, і бори.
Скрізь запускає з снігу каруселі.
В душі неспокій, серце у тривозі,
Минають дні, летять літа удаль.
Іскриться іній всюди, мов кришталь,
Й морози й заметілі вже в дорозі.
Оксана Козак
Немає коментарів:
Дописати коментар