Небо – кольору зіпраних джинсів,
у широких, вапняних розводах.
Білі хмари нагадують сфінксів,
носа друть, бо віщують погоду.
розкошують насінням синички.
З шафи випнулись камізельки,
перші згублені рукавички…
Поховались у нетрях мавки,
і русалки полишили плеса.
У густих верболозах – нявки*,
старий Ох чекають на Весну!
На рябому коні Листопад
попід лісом химерно гарцює.
Змок до нитки втомлений сад,
млин у запалі, в білім танцює…
*мавка, нявка, лісова русалка —
персонажі української міфології
Леся Дмитерко
Немає коментарів:
Дописати коментар