Далеко, так далеко ще жнива.
Ще так далеко до грушок на груші.
Але спасибі Богу ще жива.
Ще зеленіють стежечки пастуші.
І ходить вітер воду набирать
Із річечки, що хлюпає в затінку.
І кожен ранок хочеться писать
Про сонце, дощ, про мамину хатинку.
Спасибі Богу, бореться мій край.
Не відступає із дороги Волі.
Ось скоро зацвіте вже молочай
І закущиться житечко на полі.
Прийде весна з букетами бузку.
Засяє сонце, переможе нічку.
Приїде ранок в золотім візку
Й пов"яже на калині синю стрічку.
На вишні жовту. Будуть прапори
Гойдатись на заземлених флагштоках.
Будуть орати землю трактори,
І будуть люди бачитись в Тік-Токах.
Усе ще буде. Час не зупинить.
Ті, що війну затіяли, програють.
І вони будуть всі у пеклі жить,
А мирні люди житимуть у раї.
І будуть рвати спасівські грушки,
І смакувать їх терпкими губами.
А я буду сушити подушки
І згадувать своїх під образами.
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар