Не кажіть мені, ой не кажіть,
Що життя - це дорога до щастя.
На краєчок стола положіть
Крихту хліба з святого причастя.
Помоліться. Хай плаче душа.
Хай шукає те щастя по світу.
Бо вона на цім світі чужа.
Бо вона із піску і граніту.
Помоліться. Хай пухом летить.
Хай кульбабкою в небо злітає.
Ця душа, що втомилася жить.
Ця душа, що все щастя шукає.
Де воно? І в якому краю.
Де те щастя? Одні веремії.
Воно плаче дощами в маю.
Воно падає з кінчика вії.
Воно є? Воно вчора було?
Воно буде? Боюся злякати.
Щастя всього грамину жило
І пішло десь по полю гуляти.
Залишило стривожений сон.
Залишило слова з епітафій.
Недоспіваний тихий псалом
І ще фото на різьбленій шафі...
Г.Потопляк. 2019.
Немає коментарів:
Дописати коментар