Опускається земля -
Небо нижчає...
Підіймається рілля -
Небо вищає...
З сьогодення тихі дні
Раптом вирвані,
Колошматяться одні
Вирви-вирвини...
Налітають звідусіль
Негараздами,
І на рани сиплять сіль
І розмазують...
Підіймається поріг
Витривалості,
Те, чого б колись не зміг -
З рук не валиться.
Натягнувсь, як тятива -
Для продовження...
Відчуваєш, що слова
Знов народжені.
Хай не ті, які б хотів -
Та не згинули...
І вплітаєш біль і гнів -
Стелиш килимом...
Не із квітів-колосків -
Це в минулому,
Бо вирує біль і гнів
В серці чулому.
Все по-іншому колись
Буде - зміниться!
Ну, а поки що борись,
Як уміється...
Ніна Супруненко
Немає коментарів:
Дописати коментар