Весна, весна, в тобі така спокуса.
Така цнота й відкрите декольте.
І пахне мед з зеленого обруса.
І сяє небо боже і святе.
Майовий день як білосніжна марля
Лежить на витинанках споришу.
Його сади - його свята приймальня.
Я в неї входжу й діток колишу.
Торкаюсь гілки яблуневих дзвонів.
Вона вся біла у рожевій млі.
Заходжу тихо до святих хоромів,
Торкаюсь серцем рідної землі.
І п"ю снагу з роси і цього цвіту.
Хвилююсь разом з ним і десь лечу.
Я хочу тут і мріяти, і жити
В обіймах мальв, півоній, косачу.
Я хочу плакать лише від цвітіння
Солодких яблунь і гірких вишень.
Стоїть пора весняна, не осіння,
Її нектар цілющий, як женьшень.
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар