РІДНА ЗЕМЛЕ, РІДНИЙ КРАЮ, Я ТЕБЕ ВІТАЮ!
Не сплю ночами, думаю і мрію.
Слова у зошит і на поле сію.
Спішу писать і крапки свої й коми.
І падають апострофи від втоми.
Не сплю і мрію про життя країни.
І бачу жовте поле України.
І синє небо, поміж них калину.
І бачу сіяча, женця, людину.
І бачу землі зорані і чисті.
І всюди ниви спілі, урочисті.
Сади в меду, нетлінні верболози.
І вже не ллються в материнки сльози.
І вже не босі, бідні і голодні
Пенсіонери - діточки народні.
І дітлахи щасливі, бо при мамі.
І таточко не з чаркою, а в храмі.
Не сплю і бачу - мир настав на сході.
І перемога їде на підводі.
І б"ється серце вже без аритмії.
І сяє хрест на Золотій Софії.
Слова лунають прощення й любові.
І так багато зерен у полові.
Зерен надії, вони в землю ляжуть
І виростуть, і про дідів розкажуть.
І згинуть із росою вороженьки.
І виростуть в саду квітки синенькі.
Повернуться з світів заробітчани
Хоч до дітей, хоч на могилу мами.
Ще так багато треба нам зробити,
Щоб не стидатись, щоб у щасті жити.
І будувать майбутнє по цеглині.
Героям Слава! Слава Україні!
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар