Таке життя - то повені, то смерчі.
То неспокійний ранок, а то вечір.
То війни, то полон - суцільні жАхи.
І кожну ніч то тихо, то "бабахи".
Кому з нас що. Погода - непогода,
І ретро і авангардна комусь мода.
Хтось у куточку, хтось на видноті.
І поміж нас сховалися святі.
Чому святі? Тому що все стерпіли,
Когось із того світу воскресили,
Комусь дали жменю води в пустелі.
Комусь подушку з білої постелі.
Таке життя. Такі його герої.
У серці то болить, то перебої.
В душі то сонце, то дощить і плаче.
Світ не зважає, а постійно скаче.
А є ще вічне в цьому дивнім світі -
Це яблука, що солодом налиті,
Це квіти на полях людської долі,
Це наші рідні верби і тополі.
Вони із нами, ми завжди із ними
Переживаєм війни, люті зими.
І садимо весною гілку хмелю.
І бачим світло у кінці тунелю.
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар