Душа не хоче літо відпускати:
у передпо'кої з пилюкою сандалі,
з батисту сукню вже не буду прати,
та в шафу не ховаю ще подалі.
чаї гарячі в кухні не парують,
надія на тепло ще кожен день,
метелики у циніях мандрують.
Вчепилось міцно листя за минуле,
і до останнього тримається за місце,
котре йому гніздом родинним було,
не поспішає у політ над містом.
Жоржини не здаються в квітнику,
зелений лист не зраджує кольору,
червонобокі яблука в садку
не прагнуть зачаїтись у коморі.
Душа не хоче з літом розставатись…
Леся Дмитерко
Немає коментарів:
Дописати коментар