Блог Марухняк Ірини Сергіївни , учителя української мови та літератури

 Та хто ж ростив їх для війни?

Ночей не спав, на рани дмухав...

Хто ж знав, що доньки та сини

Війну пізнають і розруху.

Хто ж знав, що може розірвать

І плоть і душу у окопах...

І що на смерть будуть стоять

Сини і доньки у погонах...

Хто ж знав... Співали їм пісень,

Русяві чубчики чесали,

А зараз діти ці - мішень ...

Пробачте, любі, ми ж не знали...

Хотілось - щастя і любов,

І мирне небо, й срібні зорі...

Пробачте, діти, нас за кров,

За біль і сльози, смерть і горе...

Помилуй, Боже, і спаси,

Ти поверни їх всіх живими,

У ці важкі, страшні часи

Їх захисти крильми своїми.

Лілія Наточій. 13.12.23