…МИ МРІЄМО ПРО ЖМЕНЮ ВИШЕНЬ…
Яка невтішна перспектива-
То сніг, то вітер, раптом злива ,
І знову й знов тривога вранці.
Тривога ввечері, вночі.
То тиша, то лише плачі.
Щоденна битва в небі , в полі
І ми пригнічені і кволі.
Хтось без житла, а хтось без вікон.
Хтось у молитві бачить ліки.
І молиться , і просить Бога,
Щоб не барилась перемога,
А стукала у кожну хату.
Щоб знищила війну цю кляту.
І щоб у нас хватило сили
Загнати гада до могили.
А перспектива, перспектива…
Хтось каже- все скінчиться в жнива,
Хтось на Різдво, а може й далі…
Хтось мостить схованку в підвалі .
Це на роки- пророчить НАТО.
Це аж до Паски- каже тато.
Прогнози всі дуже невтішні
І правду знає лиш Всевишній.
Лиш він один. А ми гадаєм,
І не сміємось, не співаєм,
І не плануємо, а лишень
Ми мріємо про жменю вишень,
Про хліб насущний для дитини,
Про мир, про мир для України .
Лише про нього. Й добре знаєм,
Що ми за нього помираєм.
І світ розділений навпіл.
В минулому- пасеться віл.
В майбутньому- престоли й трони
Сьогодні- межі оборони…
Г. Потопляк.
Мирної пʼятниці , друзі!!!
Позитивного дня .
Віримо, боремось, живемо!
Разом до Перемоги !
Слава Україні !!!
Немає коментарів:
Дописати коментар