понеділок, 31 березня 2025 р.
середа, 26 березня 2025 р.
Щоранку віршувала Вам до кави
Й на думці раптом я себе зловила,
Але не сам напій дарує крила,
А те, як вміємо ми смакувати
І як цінуєм наші відчуття.
Бо можна найдорожчий напій мати,
Але не надихнутись до життя.
А можна розчинити в чашці каву,
Чи пити чай з дешевого пакету.
Те саме може бути із какао,
Я не відкрию жодного секрету,
Коли напишу:"Головне з якими
Думками ми стрічаєм ранок Божий,
Якщо вони є темними та злими,
То Вам напій ніяк не допоможе!
Чи буде дорогий він чи дешевий,
Важливо, як сприймаємо життя ми.
Бо результат залежить наш кінцевий,
Якими ми керуємось думками!
Тому, ні кава, чай, чи то какао...
Нам не дарує настрій і заряд!
А те, як мислим: світло, чи лукаво,
Бо мислі темні із напоєм - яд!
Якщо ж із позитивом смакувати,
То цей процес бадьорить нас сповна!
Давайте ранок так розпочинати!
(Хоч у країні йде страшна війна...)
Але, той негатив, що майже всюди,
Потрібно перекрити чимось все ж!
Тому, я дуже хочу, аби люди,
В цей час важкий, життю раділи теж..."
вівторок, 18 березня 2025 р.
понеділок, 17 березня 2025 р.
Весна, дощі, слизька дорога.
Кричали люди - Перемога!!!
Волали - слава ЗСУ.
Весна дарила всім красу.
Лежали ниви білогриві.
Гойдались китиці беріз
І я аж сяяла від сліз.
Сховалися тумани в яр.
Невже скінчився цей кошмар?
Невже ворожі, грізні танки
Перетворились на бляшанки.
І дрони впали в чорториї.
Їх вОди змили, як помиї.
Їх коршун також став клювать,
А ластівка пісні співать.
А горобці, ці забіяки,
Злетіли мовчки із гілляки
І врізали нам гопака.
Бо Перемога лиш така -
Весела, радісна, жадана.
Вона, як квіточка весняна,
Як пальчик доні, очі сина.
Бо Перемога - Україна.
І я стою, від щастя гину.
Чекаю радісну новину.
Її нема, десь забарилась.
І Перемога мені снилась
Чи то в підвалі, бліндажі.
Робили дрони віражі
І падали куди попало.
Проснулась. Надворі світало.
Галина Потопляк.
16.03.25.
четвер, 13 березня 2025 р.
Ще вродить жито. Визріє овес.
Ще буде мир, здобутий в перемогах.
І тільки душі до святих небес,
полинуть птахом до самого Бога.
Ще будуть квіти, бджоли і нектар.
Нап'ються пуп'янки живильної водиці.
І тільки кров, пролита на вівтар,
Розквітне маком в золотій пшениці.
І тільки біль ніколи не мине
За тихий рай дитячого спокòю.
І мирне небо -- чисте й голубе,
Загоїть рани, та не нам з тобою...
І буде Київ. Вічний і новùй.
Повстане все, що в попелі згоріло.
Спечеться хліб -- святий і запашний.
І Бог воздасть. За все, що наболіло...
©️ Людмила Галінська
вівторок, 11 березня 2025 р.
понеділок, 10 березня 2025 р.
пʼятниця, 7 березня 2025 р.
четвер, 6 березня 2025 р.
середа, 5 березня 2025 р.
вівторок, 4 березня 2025 р.
Ні слова-обрАзи,
Ні гидкої думки.
Ні злої усмішки -
Такі ось рахунки..
Ні крику, ні гвалту.
Усе зле й недобре
Залишилось вчора.
А нині у піст
Ми заходимо тихо.
Яке навкруг горе,
Яке навкруг лихо.
Яка ця жертовність
Свята і велична.
Яка у нас доля
Нелегка, трагічна.
Та в Бога ми знані.
Ми діти гріховні.
У нас від народження
Всі торби повні -
І збіжжям, і просом,
І втомою й біллю.
І першим покосом,
І потом і сіллю.
Ми люди. Людиська
Нас палять і ріжуть.
А ми знову сієм
Пшениченьку свіжу.
І трактор заводим,
І, к бісу, "калаш".
І мовчки говорим
Прости Отче наш.
Галина Потопляк.
03.03.25.
понеділок, 3 березня 2025 р.
Підписатися на:
Дописи (Atom)