* * *
Відріж мені, доле, тонесеньку скибку
Від білої смуги. Відріж, не скупись.
Сховай у футляр туги жалісну скрипку,
Промінчиком теплим в душі посміхнись.
Даруй мені, доле, маленьку краплинку
Із моря, де хвилі купають любов.
В ній, може, знайду я чарівну перлинку,
Що знíме з душі біль і важкість оков.
Вділи мені, доле, хоч крихітне зéрня
Із маківки, де прáвди світ, без оман.
З-під ніг щоб прибрати каміння і тéрня,
І вимести з серця полуди обман.
Відміряй хоч крок мені, доле, з дороги,
Де всі повороти до щастя ведуть.
Натомлені вперто по ній пíдуть ноги.
Я - сильна! Я вірю! Я знаю - дійду!
І дерево щастя розквітне в саду!
© Ольга Грейнер Савич
09.04.2025
Немає коментарів:
Дописати коментар