Блог Марухняк Ірини Сергіївни , учителя української мови та літератури

 

Я кожен день спілкуюся з людьми,

Й мої слова нікого не здивують:

Є люди, ніби вийшли із пітьми, -

Нікого і не бачать, і не чують.

Є люди, ніби сонце угорі,

Усіх теплом довкола зігрівають.

А є, що мають душі-пустирі,

Вони ніколи не переживають.

Ще є такі, що все невгодиш їм,

Що не роби для них, то не оцінять.

А є такі, що будь-яким чиїмсь

Твоє життя із легкістю замінять.

Є люди, що суцільне зло і гнів,

Вони ним розкидаються повсюди,

А є, що зроблять все, що ти хотів,

Та зловживають ними інші люди.

Є люди, що несуть в собі біду,

І ще й тебе затягнуть в свої сіті, -

Таких в житті я краще обійду,

Та їх все більш стає на цьому світі...

© Людмила Степанишена