Так швидко небо охололо
Так сильно в грудях закололо
Тієї літньої пори.
В осінню пору затремтіло,
В зимовий час переплелось.
Як швидко літо відлетіло,
Не все намріяне збулось.
Не повернулися сусіди
З чужих країв та й у свої.
І не пішли із двОру біди
І не чужі, а всі свої.
І мирна осінь не настала.
І нерви рвуться, як нитки.
І знову матінка дістала
Свої порожні калитки.
Так швидко зачинились двері
У білі мазанки-хати.
Так низько нахилились стелі
На ці обпалені світи.
І все промчало понад мною
І в невідомість подалось.
Лишилась тирса, купка гною...
Не все намріяне збулось...
Галина Потопляк
Немає коментарів:
Дописати коментар