На Покрову ідіть на могили!
До полеглих Героїв ідіть!
І моліться, моліться щосили,
Оберемками квіти несіть!
Не спішіть! Бо ж у кожного справи...
Пом'яніть. Тихо шану складіть.
На місцях поховання і слави
Про життя їх і чин помовчіть.
Не волайте високії гасла!
Їх Господь там вшанує, як слід...
Але тут, де їх зірка погасла, -
Пошануйте потоптаний цвіт!
Ще жили б, ще жили б соколята...
Ще б топтали росу по землі.
Бо ж для щастя зродила їх мати,
Та забрали його москалі.
Тож живіть і за них, і за себе -
Лиш не зрадьте, не зрадьте, прошу!
Попросіть для них в Господа неба,
Але я... але я не прощу.
"Не прощу!"- у цей день я волаю.
За потоптане щастя синів...
Але ви помоліться, прохаю,
Бо ж у мене немає вже слів...
Скільки вже у землі лежить цвіту
За століття-епохи-віки...
Мабуть, можна всю землю встелити
У скорботнії квіти й вінки...
Та в сучасних Героїв є місце,
Куди можна прийти у цей День!
На могили їх... Тож зупиніться
Й помоліться за кожне з наймень.
Валентина Матвіїв
Немає коментарів:
Дописати коментар