Запам’ятай одне: люди знайдуть привід «розіп’яти» тебе за що завгодно.
За те, що ти щаслива — і за те, що тобі боляче.
За гроші — і за їхню відсутність.
За роки стосунків — і за короткий роман без зобов’язань.
За відпустку на островах — і за вихідні на городі з сапкою в руках.
За авто, за одяг, за твої будні: за те, що ти їси, з ким спиш, як виглядаєш і що обираєш.
За дім чи квартиру.
За книжки — ті, що стоять на полиці, і ті, що живуть у твоїй голові. Або за те, що їх немає.
За твої думки.
І за ті, які ти висловила вголос, і за ті, які за тебе додумали інші.
За твою позицію: якщо вона гіпотетична — скажуть, що ти темний невіглас; якщо аргументована — дорікнуть, що «надто умнічаєш».
За все. Абсолютно за все.
Тебе можуть «з’їсти» з будь-якого приводу:
із заздрощів,
із ненависті,
через розпач,
через відчуття власної нікчемності.
А інколи — просто за сам факт твого існування.
Не тому, що ти погана.
А тому, що ти — інша.
Не така, як вони.
Бо їм так простіше.
Бо їм страшно змінюватися.
А змінюватися — справді лячно. Немає нічого страшнішого, ніж зазирнути всередину себе і побачити там порожнечу.
Саме тому чужа сміливість так часто викликає лють.
Тож просто живи — не зраджуючи і не обманюючи себе.
Усе інше — другорядне.
Бо чужа думка — це лише придорожній пил
на старій дорозі твого життя.
Тарас Жиравецький
Немає коментарів:
Дописати коментар