Впустімо в душу Різдво... З віршем Богдана Томенчука
* * *
Забутої молитви торжество...
Іди лісами, доріздвяна прозо...
Заносиш в хату дідуха з морозу,
Впускаєш в душу Бога і Різдво...
Ну скільки вже за часом навздогін?
У кого більше зловленого вітру?
Береш в коліна писану макітру,
І йде по колу древній макогін...
Двигтить макітри нещербата креш...
Ще дід навчив: то вліво, а то вправо -
Аж так, аби заплутався Диявол,
Що і для чого у макітрі треш...
Земної Діви неземне Дитя
Ось-ось і знов народиться в яскині
Колядка завтра і молитва нині.
Й на всі часи язичницька кутя...
Де ж три Царі? В різдвяній гіркоті
Лиш чорні зерна, в молоко розтерті,
Ти чуєш, Христе, затхлий подих смерті?
А нас, рішучих, бачиш при куті?
Звізда Твоя засвітить із пітьми.
Помолимось.Чи зможем відмолити?
Ми будем жити, Христе, будем жити.
Бо хто заколядує, як не ми?...
Богдан Томенчук
Немає коментарів:
Дописати коментар